Розумне освітлення

Вартість електроенергії зростає, міська влада робить певні кроки для зменшення енергоспоживання, зокрема в бюджетних установах. Водночас мешканці і далі нарікають про неосвітлені під'їзди, проходи та вулиці. Водночас достатньо пройтись спальними районами Львова ввечорі, щоб побачити десятки, сотні під'їздів, освітлені тобі, коли ніхто ними не ходить.

Чому у місті не встановлюють системи автоматичного освітлення, які реагують на рух або які автоматично вимикають освітлення через визначений, короткий період? Подібні системи освітлення є нормою в розвинених країнах, навіть у наших сусідів. Що можна зробити:

1. Прорахувати економію коштів від встановлення таких систем (методології є кому розраховувати, див тут)
2. Визначити необхідний обсяг коштів
3. Підготувати програму для бюджетних установ та для приватного сектору (зокрема для кондомініумів та ЖЕКів), яка б включала доступ до пре-кваліфікованих виконавців та постачальників, методологію оновлення систем освітлення, рамкові угоди з банками на фінансування, опис проекту та ресурси на промоцію програми та навчання відповідальних осіб
4. Провести переговори з Львівобленерго про зміну тарифів, які б стимулювали населення переходити на прогресивні системи освітлення (вищий тариф для під'їздів, де даремно горить світло)
5. Отримати фінансування на програму (держ бюджет, міжнародні фінансові інституції або довгострокові кредитні ресурси)
   

Окрім безпосереднього зменшення енергоспоживання, кращого освітлення, програма здатна створити додаткові робочі місця (підрядники, виробники подібних систем), спонукати мешканців до активнішого переходу від ЖЕКів до об'єднань власників та сприяти підвищенню екологічної свідомості львів'ян.

Львову потрібні кращі забудовники

Мільйонне місто забудовують цегляними копіями панельних будинків часів розвиненого соціалізму, при чому подають це як квартали мрії, еко-будинки, європейські стандарти і т.д. Єдине європейського у всіх без виключення новозбудованих будинках - це ціна на квадратні метри. Чого бракує:

• думки про людей - новобуди не забезпечують зручності ані мешканцям, ані перехожим, не-функціональні глиби цегли, бетону або шкла, навалені на дорогоцінні квадрати міської землі, намішані на людській роботі і пропитані кредитними коштами - ось і все від думки про зручність
  
• стилю - архітектурні рішення не витримують жодної критики. Хто із людей здорового глузду навіть за 10 років дивитиметься на ці псевдо-творіння? Слогани на кшталт "наше місто - найкраще" давно є популізмом. Львів 1910 р. дійсно є найкращим.
  
• нових технологій будівництва - за аргументами про відсутність навичок і технологій стоїть лише небажання вийти за рамки Львова, щоб знайти ці технології та небажання вкладати кошти у розвиток власне людей - будівельників, мулярів, робочих - щоб навчити їх цих технологій.
  
• поваги до мешканців - і в першу чергу від міської влади, яка дозволяє будувати те, що будують зараз, яка не встановлює правил, негнучно ставиться до земельних питань, не заохочує будівництво, не стимулює креативність в архітектурних рішеннях та конкуренцію на скрізь без винятку дотичних ринків.
  

Що можна зробити

• Привезти до Львова іноземних та навіть інших українських девелоперів, забудовників і т.д. Всіляко сприяти їхній появі, не порушуючи правила конкуренції. Надсилати інформаіцю англійською мовою, повідомляти про земельні аукціони за багато місяців наперід, допомогати розібратись з правилами (дозвільній системі), визначити уповноваженого міськадміністрації за контакт з іноземними девелоперами - при чому з депертаменту іншого, ніж безпосередньо відповідає за аукціони та земельну політику. Потрібно негайно створити якісну конкуренцію львівським забудовникам, які і самі не конкурентноспроможні на інших ринках, й усіма способами лоббіюють проти нових конкурентів. Потрібно зламати цей псевдо про-галицький зговір.
• Під час будівництва громадських установ або закладів (університети, мед установи і т.д.) навадати субсідії на кращі архітектурні рішення - на проплату (прозору, на конкурсі) архітектурної документації. Без цього матимемо будови на кшталт нового кемпусу Українського Католицького Університету - вкладено багато - а дивитись немає на що (при чому це була хіба не єдина будова навчального закладу за останні 15 років).
  
• Змінити правила затвердження архітектурних проектів - вимагати іновативності від архітекторів і заохочувати цю іновативність через дозвільну систему. Створити міжнародну дорадчу раду над управлінням архітектури, зменшити вплив "громадської думки" (якою легко маніпулювати як з точки зору соціології, ПРу так і розуміння, - більших львів'ян навряд чи бачили навіть 20 міст в Європі за своє життя і не можуть бути експертами). Водночас відповідальні працівники міськдержадміністрації мають особисто захищати рішення перез ЗМІ - регулярно виходити на громадські слухання.
  
• Визначити далекоглядні вимоги до забудовників - визначити 5-10 пріоритетних / стратегічних районів забудови і встановити вимоги до забудовників, які мали б запропонувати рішення, які б стали б пам'яткою архітектури 21 сторіччя, були зручними, екологічними, покращили б життя навколишніх районів та спонукали б розвиток (або соціальне перетворення) цілих районів. Провести конкурс на розробку комплексного плану розвитку таких ділянок/проектів - запросити консорціуми місцевих закладів (на кшталт інституту містобудування) та передових міжнародних агенцій - для того, щоб наші вчились, а місто отримувало б найкраще в світі.
  
• Вимагати від девелоперів, забудовників, підрядників, будівельно-монтажних компаній розкриття інформації про впровадження нових технологій, навчання, іновацій і т.д. Під час подання заявок, під час зустрічей, під час отримання дозволів та ліцензій. Зрештою, просто попередити, що міська влада не планує зважати на їхні балачки про проблеми (немаємо, дорого, не можемо і т.д.), - компанії існують для того, щоб їх вирішувати. Ті, які не можуть або не хочуть - мають зникнути з ринку.
  

Потрібно прокинутись, роздивитись навкруги, озирнутись навколо і визнати - нас дурять, - мешканців, місто, людей. Ми маємо право жити у кращих будинках, ходити по-між кращими будівлями та бачити гарну архітектуру. На дворі - 21 сторіччя.