Споживання культурного продукту - ваучери на культуру

Місто зацікавлене у зростанні економіки, обсягу економіки міста, яке впершу чергу залежить від споживання продуктів та послуг. Закони ринкової економіки диктують, що саме споживання тягне за собою робочі місця, податки, проплати постачальникам і т.д. Натомість споживання вимагає рітейлу (цивілізованої торгівлі) - якого обмаль у Львові (King's Cross Leopolis, Opera Passage, Магнус), а будівництво нових площ - значні інвестиції. Також пам'ятаймо, що продутки і товари переважно не львівські і навіть не українські - тобто робочі місця не у нас. Якщо додати питання екології, надмірної меркантилізації, - виникає питання, що може стимулювати економіку?

Культурний продукт - екологічно чистий, місцевого виробництва, який не вимагає капітальних чи іноземних інвестицій. Опера, виставка, шоу, фестиваль, вистава, клуб, вечірка, дискусія, слухання, виступ, книга, мистецтво, скульптура, подія, артефакт, - грошо-тура - культура в грошах - за яку беруть гроші, - це і є культурний продукт. Ідея, народжена творчістю, висловлена у формі, представлена споживачу, - і продана.

Саме збільшуючи споживання культурного продукту, можна швидко стимулювати створення нових робочих місць, піднесення туризму, приплив свіжіх ідей та людей до міста. Львів, маючи великий потенціал, має всі підстави для збільшення культурного продукту в економіці міста. Але є певні завади:

• Небажання продавати і невміння ставити справедливу ціну - львівські культурні інституції не навчились брати гроші за свою роботу - частково радянський менталітет коли музей чомусь має бути безкоштовним, частково відсутність досвіду - звичайна обивательська логіка говорить, що чим дешевше - тим більше людей піде - а вони не йдуть ... натомість підніміть ціну вдесятеро - і буде аншлаг - есклюзів - і кошти для розвитку.
• Непрозорі господарські процеси - для того, щоб культурний продукт справді приносив користь економіці міста, мають бути квітки і офіційна прозора бухгалтерія, не нал на вході до приміщення, де відбувається фестиваль чи продаж квитків з рук. Мають бути обороти по рахунках, офіційні зарплати з виплатами в соц фонди, мають бути договора з постачальниками.
  
• Низький місцевий попит - за самовозвеличення Львова, насправді зали театрів часто полупусті, галереї відвідуються мало, а ще менше заплатять за те, щоб послухати відомого артиста у великій залі. У вихідні допомагають туристи, але саме місцеве населення становить основу попиту на культурний продукт, туризм - лише допомагає отримати добру маржу на обсягу продажів - економічний закон. А місцевий попит малий - мізерна частка населення стабільно споживає (платить за) культурний продукт.
  

Що можна зробити?

Стимулювати споживання культурного продукту - ввести міську схему ваучерів на культуру.

• Ваучер - це субсидія місцевого бюджету львів'янину на споживання культурного продукту - ваучером можна оплатити % вартості продукту за вибором, але не більше наприклад 20 грн. за ваучер.
• Ваучери можна придбати за 50 коп. у місцях продажів квитків, у ратуші, замовити через інтеренет, але за умови львівської прописки та реєстрації у відповідній базі даних (яка піклується туристичними/культурними сайтами/службами міста). Відповідальна служба маж експериментувати і надавати ваучери групам мешканців, які зазвичай не споживають культурні продукти.
  
• Ваучери приймаються у закладах, які беруть участь у міській схемі, як приватні так і муніціпальні чи державні. Можливо надати сканери касирам закладів із схеми, для того щоб знати хто і де розрахувався ваучером.
• Інституції, які беруть участь, повинні надавати результати фінансового аудиту своїх закладів щороку та дотримуватись кодексу добровільних правил, які мають бути розміщені на всіх сайтах міста та інституцій.
• Інституції передають ваучери, які відповідно оплачуються ЛМР або відповідним ЛКП, ще краще якщо транзакції реєструються і передаються до оплати електронно, лише перодично звіряються.
  
• Можливо також, що скориставшись ваучером, споживач може отримати додатковий бонус - % знижку на наступний візит до цього закладу - вже без прив'язки до схеми.
  
• Надати тренінги інституціям, які беруть участь, про ціноутворення та якість культурного продукту.
• Проводити щорічну оцінку ефективності програми.