11 грудня 2010 р.

Глинянська Брама

Безводний рів, задріпаний підземний перехід, роздовбані сходи, арматура замість плит і групи молоді з пляшками пива, - саме так виглядає колишній в'їзд у місто - Глинянська Брама на пл. Митній, на початку вул. Личаківської.

Що можна зробити?

Це місце - ідеальне для проведення оперних та театральних вистав, кіносеансів, коли сама Брама стає декораціями, коли виконавці виходять з Брами як зза лаштунків сцени. Вода в ровах віддзеркалюватиме вогні вистави. Дерев'янні тимчасові лави для глядачів можуть бути розміщені ярусно на пагорбах якраз навпроти Брами.
Вода та підсвітка Брами могли би стати чудовим фоном для літнього кафе та/або інсталяцій сучасного мистецтва
Квітники вздовж ровів, а також пору з пагорбом
Замість магазинів у переході мали би бути мозаїки або інші мистецькі об'єкти на оновлених стінах розширеного переходу, легка фонова музика епохи бароко створювала б атмосферу у переході від середньовічного центру до музею Пінзеля навпроти на Митній.
Сама перебудова привабила б більш культурну аудиторію до Глинянської Брами

9 грудня 2010 р.

Табло СЕЛ ("Стан Економіки Львова")

Політики, чиновники, журналісти, науковці, домогосподарки у Львові судять про стан економіки Львова базуючись на власних заробітках, колу знайомих або уявленнях. Так народжуються міфи, хибні думки, перебільшення, недомовки та відверта брехня.

Що можна зробити?

Табло "Стан Економіки Львова" - встановлене прямо коло ратуші або також і в інших громадських місцях (наприклад вокзал, а також на сайті поруч або замість лічильників відвідуваності). Табло має показувати наступні показники:
  • Скільки є підприємств усіх форм власності у Львові
  • Скільки підприємств створилось/закрилось за останні 6 місяців?
  • Який середній оборот підприємств за останній квартал? Які зміни за останні 6 місяців?
  • Скільки підприємців зареєстровано у Львові? Які зміни за останні 6 місяців?
  • Скільки робочих місць (формальних) є у Львові?
  • Яка середня зарплата та яка її динаміка за останні 6 місяців?
  • Скільки штрафів наклала і перевірок провела податкова? Який перевірочний тягар на одне підприємство?
  • Скільки податків сплачено у Львові?
Ці дані можна отримати в управлінні статистики, податковій, управлінні зайнятості - власне тут вони і стануть у нагоді. Саме так можна опосередковано спонукати економіку до тенізації, пояснити людям, чому важливо не затискати підприємців, чому компанії мають зростати. Потрібно краще і більше лікбезу та наочної агітації. Так львів'яни почнуть звикати судити на основі даних, не уявлень.

13 листопада 2010 р.

Споживання культурного продукту - ваучери на культуру

Місто зацікавлене у зростанні економіки, обсягу економіки міста, яке впершу чергу залежить від споживання продуктів та послуг. Закони ринкової економіки диктують, що саме споживання тягне за собою робочі місця, податки, проплати постачальникам і т.д. Натомість споживання вимагає рітейлу (цивілізованої торгівлі) - якого обмаль у Львові (King's Cross Leopolis, Opera Passage, Магнус), а будівництво нових площ - значні інвестиції. Також пам'ятаймо, що продутки і товари переважно не львівські і навіть не українські - тобто робочі місця не у нас. Якщо додати питання екології, надмірної меркантилізації, - виникає питання, що може стимулювати економіку?

Культурний продукт - екологічно чистий, місцевого виробництва, який не вимагає капітальних чи іноземних інвестицій. Опера, виставка, шоу, фестиваль, вистава, клуб, вечірка, дискусія, слухання, виступ, книга, мистецтво, скульптура, подія, артефакт, - грошо-тура - культура в грошах - за яку беруть гроші, - це і є культурний продукт. Ідея, народжена творчістю, висловлена у формі, представлена споживачу, - і продана.

Саме збільшуючи споживання культурного продукту, можна швидко стимулювати створення нових робочих місць, піднесення туризму, приплив свіжіх ідей та людей до міста. Львів, маючи великий потенціал, має всі підстави для збільшення культурного продукту в економіці міста. Але є певні завади:
  • Небажання продавати і невміння ставити справедливу ціну - львівські культурні інституції не навчились брати гроші за свою роботу - частково радянський менталітет коли музей чомусь має бути безкоштовним, частково відсутність досвіду - звичайна обивательська логіка говорить, що чим дешевше - тим більше людей піде - а вони не йдуть ... натомість підніміть ціну вдесятеро - і буде аншлаг - есклюзів - і кошти для розвитку.
  • Непрозорі господарські процеси - для того, щоб культурний продукт справді приносив користь економіці міста, мають бути квітки і офіційна прозора бухгалтерія, не нал на вході до приміщення, де відбувається фестиваль чи продаж квитків з рук. Мають бути обороти по рахунках, офіційні зарплати з виплатами в соц фонди, мають бути договора з постачальниками.
  • Низький місцевий попит - за самовозвеличення Львова, насправді зали театрів часто полупусті, галереї відвідуються мало, а ще менше заплатять за те, щоб послухати відомого артиста у великій залі. У вихідні допомагають туристи, але саме місцеве населення становить основу попиту на культурний продукт, туризм - лише допомагає отримати добру маржу на обсягу продажів - економічний закон. А місцевий попит малий - мізерна частка населення стабільно споживає (платить за) культурний продукт.
Що можна зробити?

Стимулювати споживання культурного продукту - ввести міську схему ваучерів на культуру.
  • Ваучер - це субсидія місцевого бюджету львів'янину на споживання культурного продукту - ваучером можна оплатити % вартості продукту за вибором, але не більше наприклад 20 грн. за ваучер.
  • Ваучери можна придбати за 50 коп. у місцях продажів квитків, у ратуші, замовити через інтеренет, але за умови львівської прописки та реєстрації у відповідній базі даних (яка піклується туристичними/культурними сайтами/службами міста). Відповідальна служба маж експериментувати і надавати ваучери групам мешканців, які зазвичай не споживають культурні продукти.
  • Ваучери приймаються у закладах, які беруть участь у міській схемі, як приватні так і муніціпальні чи державні. Можливо надати сканери касирам закладів із схеми, для того щоб знати хто і де розрахувався ваучером.
  • Інституції, які беруть участь, повинні надавати результати фінансового аудиту своїх закладів щороку та дотримуватись кодексу добровільних правил, які мають бути розміщені на всіх сайтах міста та інституцій.
  • Інституції передають ваучери, які відповідно оплачуються ЛМР або відповідним ЛКП, ще краще якщо транзакції реєструються і передаються до оплати електронно, лише перодично звіряються.
  • Можливо також, що скориставшись ваучером, споживач може отримати додатковий бонус - % знижку на наступний візит до цього закладу - вже без прив'язки до схеми.
  • Надати тренінги інституціям, які беруть участь, про ціноутворення та якість культурного продукту.
  • Проводити щорічну оцінку ефективності програми.

5 червня 2010 р.

Прозорість громадських організацій, які фінансуються з міського бюджету

Якщо місто підтримує фестиваль, захід громадської організації - це чудово. Львівська міська рада надає у цьому приклад іншим в Україні - і відповідно маємо постійно зростаюче коло туристичних заходів, культурних ініціатив, проектів, груп і таке інше. Підтримка містом надається на конкретні цілі - і це добре, і звітуються за витрачені кошти певно нормально. Але є одне "але" - хто стоїть за цими організаціями, особливо громадськими? Чи можна вступити до лав цих організацій пересічному львів'янину? Чи мають такі організації надходження окрім фінансування міської ради - чи все іде чорним налом? Чи мають такі громадські організації публічну звітність - можна зайти на їхній сайт і завантажити фінансовий звіт за 2009р, наприклад? Якщо ви неприбуткові та громадські - чому не звітуєтесь, чого приховувати?

А проблема власне у тому, що багатьма соціально значущими ініціативами криється звичайна управлінська безпорадність - самодурство керівників, які вважають всіх винними їм бо вони такі мудрі або вважають що їм всі винні бо вони такі генії, междусобойчики груп, наближених до фінансування, без жодного бажання ставати комусь підзвітними, відсутність розуміння що таке прозорість.

Що можна зробити?

Провести аудит всіх громадських організацій та загалом неприбуткових організацій, які фінансувались з бюджету міста на предмет наступного
1) Чи відомо яка система членства в цій організації - хто веде членство, які умови вступу, скільки членів має організація?
2) Чи відомі структури управління - як обирається керівництво, чи є наглядова рада?
3) Чи є сайт організації де можна побачити чим вона займалась попередні роки? Звіт про діяльність?
4) Чи існує прозора фінансова звітність організацій? Можна завантажити фінансовий звіт?
5) Яка структура фінансування організації - чи є внески членів, скільки різних донорів підтримали цю організацію?
6) Чи є штатні працівники в організації які отримуть білу зарплату?
7) Чи є конфлікт інтересів між людьми в правлінні ГО та людьми в міській раді?

Такий аудит може відкрити багато цікавих речей. Потрібно ввести вимоги про прозорість ведення діяльності до громадських організацій, які претендують на фінансування з міського бюджету - потрібно призвичаювати ГО буду справді громадськими.

Інший варіант - ставайте компаніями, але тоді отримуєте зовсім інакші умови роботи з містом - тендери, правила, програми і т. ін.

5 травня 2010 р.

Штрафи за поганий стан будинків

Чому місто має ремонтувати чийсь дах? Чому ефемерний ЖЕК за копійки, які йому платять, повинен утримувати чиїсь під'їзд? І чому місто має турбуватись капітальними ремонтами будинків, які місту не належать (а належать мешканцям цих квартир)? Чому мешканець будинку не встане о 6 ранку і не піде відкидати сніг коло свого будинку, а чекає на працівника ЖЕКу, який це має зробити за 50 грн на день (в кращому разі) коло 20+ будинків?

Львів'яни живуть у гіпертрофованій реальності - хтось має робити щось за них стосовно того, що належить їм, - бо мусить. ОСББ та інші вправи - це добре, але робиться на добровільних засадах. Законодавство незворушне останні 20 років. Половина персоналу міської ради займається ЖКГ, яке давно вже місту не належить. Якщо хтось має щось за мене зробити - звичайно це не додає мені стимулів вкладати власні кошти, а якщо їх немає - думати про те, де їх знайти. Порушена мотивація, система підсилює розтліваючи мотиватори - пасивність, інертність, безініціативність, безвідповідальність, звичайну лінь.

Що можна зробити?

Вжити радікальних заходів - визнати, що ЖЕКів не буде, що мешканці будинків мають домовлятись між собою і шукати хто буде утримувати і ремонтувати будинки. Як це зробити - ввести штрафи за поганий зовнішній або внутрішній вигляд будинків - за дахи, що протікають, за нечиті під'їзди, за будинки в аварійному стані. Штрафи з власників квартир у цьому будинку, з усіх разом. Звільнити персонал ЛМР, який займається ремонтами і додати персоналу в юридичний відділ. Судитись і відсуджувати, - якщо немає коштів - для чого жити в такій квартирі - продавайте і шукайте таку, яку можете дозволити або вимагайте підвищення зарплати (бо будуть аргументи - немає грошей) - ваші проблеми - це не проблеми міста, це ВАШІ проблеми. Львів'яни повинні навчитись нести відповідальність і сприймати нерухомість як те, що воно є - актив, який можна купити і який можна продати - а не те, що їх належить і належить лише те, що всередині і ніяк не те, що ззовні. І стандарти мають підвищюватись - якщо сихівські будинки мають термін експлуатації 30 років - то нехай мешканці і переймаються де вони будуть жити у 2020р. - будинок має бути або капітально відремонтований, або мешканці - виселені. Це стане революцією мислення.

Лобіювати в Раді зміну закону про ЖКГ, - перекласти відповідальність на власників, а не на територіальні громади.

Якщо суди програються, закони - не міняються, ввести комунальний податок - зробити всі ті обґрунтування скільки потрібно на утримання, ремонти і все решта - і окласти кожний квадратний метр у Львові величезним податком на відновлення та утримання житлового господарства. Виключення - ви є член ОСББ і територіальна громада міста не несе відповідальність за ваш будинок. Лишити штрафи в силі - ОСББ теж може забути чистити під'їзди або капітально ремонтувати будівлі.

P.S. жоден мер не пройде з такою програмою - пасивність непереможна - активність - політично не продається

5 квітня 2010 р.

Іноземні мови для львів'ян

Без підвищення знання англійської мови ключового персоналу (та і просто персоналу) промисловість та послуги приречені на перебування у стані зомбі - ніби і є зростання, ніби щось робиться, але це все не можна назвати успішним розвитком. Керівники відділів з продажу, менеджери, власники - у більшості підприємств, особливо малих та середніх промислових англійська або відсутня або на рудіментарному рівні. Як можна сподіватись на розвиток екпорту або залучення інвестицій за таких умов?

Мовні школи - пересічний директор не піде вчитись до групи, де половина людей мріє про виїзд за кордон і з якими йому немає про що говорити. Репетитори - немає мотивації вчитись самому, і розмовляти англійською з іншим українцем ще не сприймається як спосіб навчання.

Що можна зробити?

Програму спів-фінансування навчаняя англійської для керівництва підприємств, коли 30% покривається студентом (керівником/менеджером), 30% - його підприємством, а 40% - містом (про пропоції можна дебатувати). Мовні школи, асоціації/кластери швидко створять відповідні програми та знайдуть відповідних слухачів.

Так, є ризик що результата може не бути - керівники або не будуть навчатись або закриють компанії. За 3 роки після початку такої програми провести незалежне оцінювання - як вплинула програма на розвиток бізнеса у Львові, - чи зріс експорт, чи було залучено інвесторів, чи загалом стан підприємства покращився?

5 березня 2010 р.

PMO - Project Management Office

Наївно очікувати що працівники міської ради будуть управляти багатомілйонними проектами фінансованими Єврорпейським Банком Реконструкціх та Розвитку (ЄБРР) або іншими великими проектами за 1500 грн зарплати (і навіть додатковою премією), - не важливо як - погано чи добре - але такі проекти за такі зарплати не впроваджуються. Львів'яни мають звикнути, що за відповідну роботу потрібно відповідно платити, - все решта - популізм і відверта брехня.

Наразі згідно законодавства підвищення зарплат є неможливим, окрім того, є відвертий брак компетентних людей у місті - виїхали, зайняті у власному бізнесі, можуть управляти - не розуміють особливостей державного сектору. Ось і маємо ситуацію, коли проекти освоюються на ентузіазмі, не зважаючи на, - більше випадково і на диво, ніж через наявність відповідних структур. Така ситуація є загрозою для міста - достатньо щоб 3-4 людям в міській раді набридло впроваджувати великі інфраструктурні проекти за просто так з купою менінгітів і звинувачень, - і з мінімальною можливістю для відкатів (ЄБРР краще контролює власні кошти ніж місто чи КРУ).

Що можна зробити?

Вжити вибробувану технологію - створити Project Management Office (PMO). РМО - це зовнішня компанія, яка надає послуги з впровадження великих проектів. Компанія фактично надає людей - менеджерів проектів, які реалізовують проекти - обирають виконавців, перевіряють якість та терміни, звітують тощо - класичне управління проектами. Саме компанія-управлінець РМО відповідає за дотриманн термінів, несе відповідальність за непорушення умов проектної угоди (наприклад у випадку кредитної угоди з ЄБРР), або умов програми (у випадку коштів міського бюджету).

Компанія, що надає послуги РМО, отримує бюджет на рік - місто підписує контракт і передає відповідальність та ризики на цю компанію. Це коштує, і коштує дорого. Водночас пошук людей-менеджерів проектів стає головним болем виконавця, місто не несе ризиків за невиконання проектів чи програм, і місто не зв'язано проблемою неможливості залучити таланти до управління проектами. Переважно за РМО б'ються великі консалтінгові компанії - PWC, KPMG, Ernst&Young, Deloitte. Саме вони можуть вишколити виконавців, мають досвід в інших країнах. І ось вам додаткові кваліфіковані високооплачувані (якщо і такі, що витягують всі соки з людини) робочі місця у Львові.

РМО обирається на певний тривалий термін - 3-5 років, для того щоб забезпечити інтерес компанії-оператора (не можливо знайти добротного менеджера проекту на 3 місяці). Така компанія вже не може претендувати на будь-яку роль у безпосередньо проектах (конфлікт інтересів) - що відповідно стримує компанії - примушує їх подумати пару разів перед тим як брати цей проект на себе. Кожного циклу проводиться зовнішній незалежний аудит роботи компанії.

Переваги - окрім вищезгаданих, це дозволяє працівникам міської ради більше часу проводити над продуманням новим проектів, розробкою нових програм, проговоренням інфраструктурних змін з громадскістю. Міська рада починає працювати як орган управління, а не орган затикання дірок.

2 лютого 2010 р.

Марафон у Львові

Чому у Львові немає марафону або навіть декілька марафонів протягом року (весінній, літній, осінній)? Марафони (або пів-марафони) притягують тисячі учасників, з міста та поза, місцевих та туристів, створюють доброзичливу атмосферу в місті, є нагодою для сімейного відпочинку (батьки та діти беруть участь пліч-о-пліч), нагодою допомогти добрій справі (учасники часто збирають кошти для громадських організацій, на вирішення соціальних проблем перед марафоном) і зрештою слугують пропаганді здорового образу життя.

Організація марафону вимагає кропіткої роботи оргкомітету (часто окремої НУО) протягом цілого року. Місто має долучитись фінансово, орг комітет - знайти спонсорів (банки, виробники води, енергетичних напоїв, спортивні бренди люблять спонсорувати марафони) та волонтерів, організувати запис та оплату (участь у марафонах зазвичай платна і завжди є більше бажаючих ніж місць). ДАІ має перекрити вулиці, міліція, швидка і т.д. - скоординувати зусилля. Цим не тренування перед Євро-2012?

Львів хоче розвивати туризм? Чому забули про спорт? Що є більш видовищним та масовим за спорт?

24 січня 2010 р.

Львівські бренди і підвищення компетенцій

Львів як місто має добротний туристичний бренд і поступово підвищує його значення. А що з брендом Львова економічним, промисловим та товарним? Львівська Торгово-промислова Палата проводить не один рік конкурс Обличчя Міста, але якщо судити за більшістю переможців, бо обличчя у Львова - криве і застаріле. Сайти промислових підприємств не надихають, за умови зо вони взагалі є, бренди виглядають мляво. І це у місті, яке є експортером ІТ рішень за кордон та креативщиків до найбільших українських креативних та маркетингових агенств. У центральних кнайпах можна побачити достатньо молоді за лептопами, а деякі львівські дизайнери роблять справді добротні та унікальні сайти.

Причиною значною мірою є відсутність компетенцій працівників, менеджерів та власників промислових підприємств та компаній "реальної" (не віртуальної) економіки. Звідки пересічний промиловець має знати про бренди, візуальні стилі, маркетингові кампанії тощо? Великі українські компанії, що базуються в Києві, мали достатньо кваліфікованих кадрів для розуміння цього. Середні та малі львівські цього не осягли. А курсів, де керівник промислового підприємства, якому за 50, міг би спокійно і без сорому дізнатись про ці речі - немає як факту. Зверхність молодих креативщиків часто вражає і відштовхує. Місто від цього втрачає - львівські бренди не створюються або не стають сильнішими на укр або міжнародних ринках, не створюжться додана вартість.

Чому не спробувати таке рішення:
  • Програма "Львівський Бренд", яка включає розробку (або відродження) тавра "Львівський Бренд" - можливість таврування продукції спеціальним знаком
  • Підприємства, які залучатимуться до програми, отримують субсидію на програму просування власного бренду (невелику, 20-30 тис.) але за певних умов
  • Умова 1 - проходження усіма ключовими менеджерами програми вивчення маркетингу (що ключатиме брендінг, нові медія, Інтернет присутність і т.д.). Програма має вестись незалежною організацією (бажано не львівською), бажано спільно європейськими та українськими фахівцями та передбачати тестування та іспити наприкінці програми.
  • Умова 2 - кожне підприємство повинна користатись послугами закріпленого косультанта безкоштовного для підприємства) - можливість закріпити за керівниками власного вчителя, якого можна не сором'ячись питати про речі, пов'язані з брендінгом та просуванням.
  • Умова 3 - підприємства зобов'язані підтримувати програму брендінгу протягом 3 років, інакше - повернення судсидії та відшкодування повної вартості курсів.
  • Умова 4 - підприємства повинні виробляти продукцію та сплачувати податки у Львові та мати належний юридичний статус (не-ФОП).
  • Програма має бути розрахована на 5 років з цільовими показниками та системою оцінки ефективності (зокрема зростання частки на ринку учасників програми, додаткові податкові надходження до бюджету, нові робочі місця і т.д.)

18 січня 2010 р.

Стандарти ремонтів

Добре, що ремонти у Львові відбуваються - ремонти доріг, ремонти освітлення, ремонти будинків тощо. Але як відбуваються ремонти? Рівна дорога - роздерті розкопані узбіччя, нова лампочка - а вулиці все одно не видно, нова фарба на фасаді - а знизу грибок і т.п. Наявність інформаційного табло про об'єкт ремонту пересічному львів'янину не дозволить зробити висновок - чи достатньо цих грошей для повноцінного ремонту, і взагалі, що таке повноцінний ремонт дороги чи будинку. Можливо місто просто закопує гроші - а наступного року прорве трубу під новою дорогою, про яку забули, або лампочка знову перегорить. Відсутність інформації про рівень ремонту та стандартів, які визначають цей рівень, спотворюють думку львів'ян (або дезінформують) про ремонти, що відбуваються у місті.

Що можна зробити:
  1. Визначити ти прописати комплексні стандарти ремонтів різних об'єктів міської інфраструктури - різних рівнів. Наприклад, "найкращий ремонт дороги" - це заміна інженерних комунікацій під дорогою, оздоблення узбіч велодоріжками, повне оновлення стовпів освітлення, озеленення газонів, закладена бетонна подушка та шар нового асфальту не менше 10 см. "Належний ремонт дороги", "косметичний ремонт дороги" і т.д. До визначення стандартів залучити не лише дорожників, а комплексно - усіх, хто користується даним об'єктом (ті самі громадські організації). Розглядати ремонт комплексно - з територією навколо, над і під об'єктом, його станом вчора (історія), сьогодні (факт) та у майбутньому (довготривалість). Фахові організації будуть казати, що такі стандарти існують на рівні держави і нормативних актів - безперечно, але ніхто не заперечує можливість ці стандарти змінювати і працювати над їх вдосконаленням, особливо коли діючі норми приймались часто за іншої держави, за непрозорих умов і певно одними інженерами (без дизайнерів та урбаністів).
  2. Зробити гео-мапу таких об'єктів у Львові (накладену на ту саму Google Map), із вказанням рівня необхідних робіт та приблизною кошторисною вартістю цих робіт. Населення міста повинно звикати до думки, що інфраструктура коштує, і коштує багато, якщо робити її належним чином. На мапі кожен об'єкт позничити фактичним рівнем його стану, і які елементи робіт виконані чи коли планується виконання. Така собі мапа амортизації інфраструктури та інфраструктурних потреб міста.
  3. Під час виконання фактичних робіт вказувати (на інформаційних табло поруч з об'єктом, на ґео-мапі та в інформ повідомленнях) який рівень ремонту виконується - "найкращий", "належний" чи "косметичний".
Маючи таку систему, визнаємо, що за відносно невеликі кошти не можна розраховувати на справді якісний ремонт, побачимо чи відповідають витрачені кошти рівню якості робіт, і довідаємось скільки насправді містові потрібно коштів щоб довести інфраструктуру до ідеального стану і що значить ідеальний стан (розширити уявлення, які мають лівів'яни про якість).