Ми дихаємо отруйними газами, ми пємо іржаву воду та хемікалії, наша земля просочена непотрібом, - з цього треба починати розмову про якість життя. Пріоритети змішались, - нам хочеться більше і швидшого транспорту, цілодобового водопостачання, кращих доріг. Проте давайте відступимо на крок назад і подумаємо до чого призведе більше транспорту, більше води, більше машин на більших і кращих дорогах, - газів буде ще більше, буде ще більше іржавої води, ще більше сміття.
Якщо ми хочемо води, доріг, товарів, будинків, - з цим має прийти відповідальність за наслідки. І відповідальність не риторична. Часи безладу, бардаку, безкоштовної даремщини пройшли – все має свою ціну. Хтось має заплатити за програми очищення повітря, за розборку завалів сміття, створених нами самими, за заміну труб і водовідтворення. Вартість газу, води, електрики, бензину буде зростати, - це плата за відповідальність.
Але на кожну погану новину завжди є добра – є способи зменшити наші витрати – зменшуючі споживання, не знижуючи якість життя. Чи завжди нам потрібно їздити машиною, чи завжди нам потрібно використовувати стільки води, чи завжди нам треба додавати у хату нові електроприлади? І якщо хтось придумує нові способи зменшити використання природніх ресурсів, що ми їх вважаємо завжди наявними, якщо хтось витрачається на ті наявні технології, що допомагають у використанні відновлюваної енергії – ці люди повинні заохочуватись, - матеріально. Добра поведінка має ставати прикладом і захочуватись, погана – каратись. Скільки можна жити в системі спотворених цінностей, обдурюючих самих себе?
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар