Фінансування парків

Парки не мають достатньо грошей для забезпечення професійного захисту власних інтересів (див тут статтю про судові позови деяких мешканцях до парку Знесіння) або для оновлення занедбаних хащ, - як для придбання необхідних матеріалів, оплати послуг третіх сторін чи для збільшення штату працівників.

Способи збільшення фінансування:

1. Проведення культурно-мистецьких акцій на постійній основі із включенням до оплати вартості права на використання території. Якщо щовихідних бл. 500 львівян відвідають якійсь мистецькі акції у парку у кожен з них лишить 2 грн. для парку (або еквівалент надійде від спонсорів), це 1500 грн за одні вихідні. Міська рада може допомогти звести організаторів таких акцій та адміністрацію, визначити правила.
2. Випуск календарів та іншої друкуваної продукції із частиною коштів для парку.
3. Різке і навіть катастрофічне збільшення рівня штрафів за порушення порядку, чистоти або забруднення та залучення відповідного механізму (міліція - штраф - позов - оплата) з використанням ресурсів міськради - оплату штрафів має забезпечити відповідне міське управління а не адміністрація парку. Штраф не повинен бути меншим 250грн плюс ВСІ витрати на його стягнення (може дійти до 1000грн.). Це навчить багатьох і добряче поповнить бюджет парку.
4. Проведення екслюзивних подій високого рівня із значним бюджетом - від таких 2-3 подій на рік парк може отримати до 100 тис. на рік. Наприклад, - концерт під відкритим небом, святкування Купала із зірками театру або іншого високого мистецтва, виступ зірок світового рівня і т.д. Такі заходи спрямовані на заможну освічену еліту, не на підлітків. Організаторами мають бути відповідні агенції, компанії, або організації. Цілком можливе залучення іноземних організаторів.
   
5. Впровадження циклу екслюзивних екскурсійних турів про історію, флору, археологію і т.д. Співпраця із гідами, промоція турів, - включення певної частини вартості для потреб парку.
6. Створення групи фундаторів парку - пошук заможних львівян які готові щороку надавати скажімо 3000грн для потреб парку. Щорічна зустріч фундаторів. Групу має започаткувати яксь відома особистість, щоб приваблювати інших.
7. Акція - подаруй синові/доньці дерево - створити каталог дерев у парку та надати можливість батькам купляти право на опікування деревом та на маленьку табличку поруч із деревом. Це може бути зроблене у співпраці із екологічною організацією.

Міське управління може координувати всі ці механізми для всіх парків і забезпечити найбільшу віддачу для парків і відсутність повторення або зведення у часі заходів.

Тонелі у Львові

Центр задихається від навантаження автобусів, вантажівок, машин і автомобільний потік збільшуватиметься. Зрозуміло, що якість життя у центрі від шуму і вихлопних газів знижується, а також пришвидшується псування памяток архітектури та будинків загалом. Колись існував проект побудови підземного транспортного тонелю під парком Знесіння, який би вивів транспортні потоки із Сихова на Хмельницького із центру. Проте той проект розробили непорядно, - від нього постраждав би парк, що неприпустимо. Ідея підземного тонелю і далі є - її обговорюють у рамках розробки генплану Львова. Тому у технічні деталі не заглиблюватимемось.

Де потрібні ідеї - це у підходах по проекту безпосередньої побудови тонелю. Ця споруда стоятиме сторіччя і залишиться у спадок новим поколінням. Кожна помилка або забутий чи не належно обговорений аспект може нашкодити багатьом людям. Деякі з таких аспектів і ідеї, як до них підходити:

1. Багато з будинків раптом опиняться по боках вулиць, що доводитимуть рух транспорту до тонелю. - Максимально скористатися існуючими вулицями, провести роботу із розяснення мешканцям ситуації, щоб вона не стала причиною протестів. Продумати нові виїзди, які б зробити такі будинки більш привабливими.
2. Тонель будуватимуть приїзжджі компанії та спеціалісти, це може призвести до соціальної напруги. - Продумати план не лише поселення прибулих робітників, але й їхньої соціальної адаптації, інтеграції та план посилення соціальної терпимості серед львівян.
   
3. Фінанси будуть питанням, яке запекло обговорюватиметься владою, і є великий ризик що проект буде скорочений з метою зекономити гроші. Це неприпустимо, оскільки проект має мати всі елементи, потрібні щоб бути корисним і за 200 років. - Фінансовий план проекту має включати стадії, розраховані на мало не на 50 років, і фінансування може бути частково здійснене за рахунок виходу на міжнародні фінансові ринки.
   
4. Будівництво потребуватиме технології, яких у Львові або немає або дуже застарілі. Будівельні компанії прийдуть і підуть. Потрібно забезпечити передачу технологій, розробку нових, залучення сфери освіти та досліджень навколо цього проекту на національному або міжнародному рівні. - Управління економіки має продумати програму заходів навколо процесу побудови тонелів, з метою створення спрятливих умов для поглибнення співпраці із іншими місцевими компаніями, створення нових компаній у Львові (вкл прихід іноземних) та залучення університетів/дослідницьких інститутів.
   

Бідність вчителів

Зарплати вчителям платять з місцевого бюжету (наскільки мені відомо), коштів на підвищення зарплати хронічно не вистачає і виділяються ці кошти мало не за залишковим принципом. І це тоді, коли школа - основа добробуту майбутнього. І блюзнірством є будь-які заяви про збільшення зарплати, допоки зарплата пересічного вчителя не буде принаймні 4000грн на місяць - коли вчитель може прогодувати родину і жити нормальним життям (відпочинок, квартира і т.д.).

Водночас усі чудово знають про ринок репетиторства - особливо розумні викладачі не мають іншого вибору для виживання. Це натуральний чорний ринок, який не регулюється, який часом переростає у корупцію (поступання у вузи), де готівка обмінює руки без жодних податкових зобовязань. Народ передає один одному про добрих і поганих репетиторів, рекомендуть і відговорюють і тд. Є проблема - і рішення полягає не у тому щоб закрити на неї очі (уникнути відповідальності), і не у тому щоб заборонити (підштовхнути викладачів за межу виживання).

Чому не спробувати:
- Створити офіційний ринок репетиторів, із їхньою реєстрацією як СПД або якимось іншим способом легалізувати практику. Надати розяснуючі матеріали для практикуючих викладачів.
- Обумовити рівень якості наданих послуг і створити сторінку, де учні, батьки можуть надавати свої відгуки, навіть оцінювати якість наданих послуг.
- Створити фонд, до якого можуть звернутись батьки та отримати безкоштовні або дуже дешеві ваучери, якими вони можуть оплачувати послуги репетиторів, але лише офіційно зареєстрованих. Це заохочуватиме перехід з тіньової у нормальну економіку репетиторів.
- Встановити методичні рекомендації стосовно балансування безкоштовної освіти та платного репетиторства - потрібно уникати ситуацій, коли викладач стає у першу чергу бізнесменом. Думка учнів, батьківських рад та методичних комітетів буде вирішальною.
- Всіляко пропагувати та заохочувати батьків користуватися лише офіційними репетиторами. - Допомагати викладачам у знаходженні правильного балансу між основною та побічною роботами, а також професійним розвитком. Потрібно створити банк додаткових робіт вчителів та пропагувати реальні випадки - хтось друкує книжки, хтось робить дослідження, хтось перекладає у вільний від школи час - вчителі теж мусять вчитися жити краще за умов, які склалися. Потрібно позбутися таврування тих, хто пробує заробляти більше. Але потрібно робити це виважено і поступово.

Зрештою, зарплати мають зростати.

Вчитися на проектах міжнародних інституцій

Міжнародні фінансові інституції (Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, Світовий Банк, Європейський Інвестиційний Банк) надають найдешевші кредитні кошти для країн з з перехідною економікою. Проте вимоги до проектів є складними і в умовах постійної зміни команди влади у місті забезпечити наступність у виконанні рішень є майже неможливим. Достатньо згадати проект СБ з водопостачання. Крім того, деяки з вимог інституцій є штучними, а робота персоналу - неефективною, зважаючи на часте незнання місцевих реалій та затягування процесів всередині інституцій. Вкупі із некомпетентністю персоналу міських влад - це майже рецепт для провалу проекту.

Проте ресурси - найдешевші, тому співпрацювати із цими інституціями треба постійно. Потрібен постійний перелік проектів, готовий для фінансування, про які треба вести постійний діалог. Крім того, і у цьому полягає власне ідея, потрібно вчитися від проектів, які фінансують ці установи в інших країнах. Наприклад, ЄБРР фінансує проект з реконструкції трамвайних шляхів у місті Яш у Румунії. Львів має аналогчні проблеми і простіше отримати знання від яшського проекту ніж винаходити велосипед та робити ті самі помилки. Для цього потрібен відповідний бюджет на подорожі. Створені, доопрацьовані проекти можна не лише подавати на фінансування у той самий ЄБРР, СБ або ЄІБ, але й шукати кошти на ринках капіталу або навіть фінансувати за бюджетні кошти чи на основі приватних-громадських партнерств.

Дещо до плану транспорту

Хаос з громадським транспортом треба міняти. Для цього потрібен генплан, який певно десь у когось є. Нотатки до плану:
- Звички важко міняти, на це треба буде багато часу - і говорити/говорити/говорити - потрібен план кампанії/пропаганди. Бо не можна щоб зупинки транпорту були скрізь і де завгодно - це бардак, але люди звикли
- Зрозуміло що проїзд рано чи пізно коштуватиме свої 5-6грн. Людям це буде не до вподоби, проте треба пояснити людям, що багато за чим їздити не треба - і потрібно провезти дослідження чому люди їздять у першу чергу. Потрібно позбуватися непотрібних поїздок до податкової, порівняльних поїздок по базарах і тд
- Не треба дивитись лише на ті методи оплати, які впровадили десь у Києві - треба думати ширше. В Україні люблять мобільні - то чому не можна оплатити за проїзд тестовим повідомленням як приклад? Можна порівняти з Японією, Кореєю, Китаєм.
- Тролейбуси та трамваї є екологічно чистим видом транспорту - як зробити наголос саме на ньому?
- Потрібно поширити поїздки на роверах - особливо серед студентів. Які основні маршрути (наприклад з гуртожитків), чи достатньо доріжок та місць для парковок?
- Як змінити структуру власності компаній-перевізників, які немінуче мають зникнути? Їх є доволі багато - як спланувати їхне закриття із одночасним розвитком комунального підприємства-перевізника? З працевлаштуванням водіїв, з їх перенавчанням та перевихованням?
- Чи реально при плануванні транспорту одразу думати про альтернативні види палива для автобусів, наприклад біодизель? Чи ще щось місцеве?
- Як забезпечити стиль, смак та дизайн у громадському транспорті?

Для чого Університети у Львові

У Львові десятки університетів - а що від цього містові? Маємо так само десятки професорів, яки хизуються здобутками десятирічної давнини або посередніми статтями незрозумілої доцільності. Потрібно запитати університети:
- Де справді міжнародні конференції? Не такі де збирається двоє випадкових іноземних студентів, а вищого справді наукового рівня? Де національні конференції?
- Де співпраця із бізнесом? Скільки розробок впроваджене у виробництво або концепцій, за які сплачують роялті?
- Де іноземні студенти? Як не на навчання то хоч на курси, літні школи - чому університети не відкривають місто іноземцям?
- Де наукові/дослідницькі центри національного, регіонального, європейського та міжнародного значення?
- Де інтелектуальні дебати, дискурси, відкритий простір для студентів та всіх людей, які хочуть скористатися власним розумом? Яку участь беруть університети в інтелектуальному наповненні життя міста?

Фінансовий механізм ремонту інженерних споруд

Львів - місто давне. Так само давніми є вулиці, каналізації, колектори, та інші інженерні споруди. Вулиці завалюються, вода - іржава, будинки тріскають і мешканці псують собі нерви. Проблеми занедбаних інженерних споруд минулого сторіччя за останні 50 років майже не вирішуються. Максимально - засипаються піском.

На капітальний ремонт потрібні неабияки кошти. Дуже великі кошти. Міський бюджет таких коштів немає і мати у найближчі 15-20 років не буде (хіба раптом у місті зявляться величезні інвестори із бажанням платити податки). Довгі кошти можна позичати на фінансових ринках, проте віддавати їх так само доведеться довго, і значно більше ніж позичили.

Нерухомість у центрі міста коштує дорожче ніж деінде у місті. Проте занедбаність інженерних споруд знижує цю потенційну вартість - значно простіше жити у новому районі та будинку і не турбуватись про іржаву воду або про те, що вулиця навпроти будинку може завалитися у будь-який момент. Капітальний ремонт інженерних споруд є вигідним мешканцям, бо вартість їхнього житла зростатиме разом із підвищенням якості життя. За це варто заплатити на 10-20 гривень більше квартплати. Проте історя привчила львівян не довіряти обіцянкам. Спочатку потрібно зробити обіцяне - лише потім мешканці погодяться трохи за це доплатити. Замкнене коло.

Але можна знайти рішення, - складне але яке потенційно зможе вирішити столітню проблему:

1. На конкурсі обрати компанію, або консорціум, із репутацією та досвідом, на проведення аналізу економічних потреб ремонту інженерних споруд на певній ділянці у старому місті. Мета - визначити що саме потрібно зробити, щоб інженерна інфраструктура працювала справно пару століть, до дрібниць. (технічне обгрунтування). Цей етап оплачується міським бюджетом.

2. На конкурсі обрати компанію або консорціум для проведення фінансової оцінки проведення робіт та можливостей фінансування, враховуючи потенційні запозичення на внутрішніх/зовнішніх ринках, кошти міжнародних банків, а також внесок населення даної ділянки. Цей етап оплачується міським бюджетом.

3. Відібрати компанію або консорціум із компаній, які надають послуги юридичні та у сфері комунікацій, з метою визначення договору між міською владою та мешканцями даного району/ділянки. Організувати комунікаційну кампанію, розгорнути діалог з мешканцями з метою пояснення чому якісний та дорогий капітальний ремонт є їм вигідним і чому і коли за нього можна доплатити. Організувати референдум, де мешканці саме цього району мають погодитись із одним із запропонованих варіантів оплати ремонту ПІСЛЯ його завершення та за умови певної якості та гарантій.

4. Задіяти план зовнішніх запозичень, відбору генеральних підрядників, управлінцев проектів, їх виконавців та інше - за існуючою напрацьованою методологією.

У чому перевага такого плану? Бо якщо 500 квартир погодяться щомісяця доплачувати 15грн протягом скажімо 10 років, це вже як мінімум 750.000грн. під які можна взяти кредит під низькі відсотки містові. Продумати інші деталі (скажімо зменшення аварійних робіт) - і це вже реально прибутковий проект і для міста, і для мешканців, і для інвестора. Але має бути згода мешканців, партнерство між ратушею та мешканцями, бо інвестори не даватимуть кошти виключно під заставу поточних доходів міського бюджету, і зрештою є інші речі, для яких потрібно брати кредити. І на жаль у наступні 15-20 років до Львова не будуть надходити дотації з Євросоюзу або субвенції із держбюджету, принаймні не у тих обсягах, що потрібні. Без залучення творчих фінансових механізмів сторічні проблеми не вирішити.

Центр Української Мови

Львів має бути місцем пропагування української мови. У нас її мають вивчати, викладати та розвивати. Саме до Львова мають їздити вивчати мову люди з усіх частин України та світу. Тут мають проводитись наукові конференції, тут мають визначатись нові слова навзамін калькованим з інших мов. Саме у цьому центрі мають визначати та пропагувати мову серед молоді, мовою молоді. Саме у центрі мають розробляти віртуальні курси, навчальні посібники та методичні матеріали, складати програми та доводити до тями підручники. Саме такий центр має дбати про україномовне наповнення інтернету, заохочувати та сприяти, спонукати та уможливлювати.

Центр має бути добротним, багатим, міжнародним, престижним. Його будова має стати прикрасою міста, суто українською і ультра сучасною. Щоб її помічали, щоб на неї приїжджали дивитись, щоб сама будова стала символом майбутнього країни, та її мови.

Жвава, динамічна територія навчання, обміну знаннями, поступу - куди приємно зайти, яка відкрита до міста, гостей, туристів, світу та інших мов. Без шароварів, без "імені АБВ", без пафосу та зашорності. Просто Дім Української Мови. Великий, просторий, світлий. Найкращий.

Знайти людину - лідера. Виділити мільйони, зібрати мільйони у Львові та по світі, знайти початкове коло корпоративних спонсорів. І просто створити. Дати простір тим, хто має мрії.

Як уникнути черг

Здавалося б - така проста ідея - встановити машини, які видають номерки для очікування - і це розвязало б стільки питань у кабінетах - стояння у нескінченних чергах, штовханину, глузування установ над людьми. Просто номерок - і табло, де висвітлюється наступний номер і кабінет/віконце, куди треба заходити.

1. Складіть перелік установ, які цього потребують
2. Визначить скільки вони здатні заплатити з бюджету (одні - у комунальній власності, інші - у підпорядкуванні міністерств і т.д.). Залучіть навіть приватни установи - дешевше купляти гуртом.
3. Проведить тендер та оберіть компанію, яка займеться постачанням, встановленням та навчанням і надасть гарантії на 10 років

Наступний крок - уможливте реєстрацію/отримання номерка через Інтернет - багато хто радо скористається і зможе дійсно ефективно використовувати свій час. Багато посольств давно перейшли на такий спосіб.