Глинянська Брама

Безводний рів, задріпаний підземний перехід, роздовбані сходи, арматура замість плит і групи молоді з пляшками пива, - саме так виглядає колишній в'їзд у місто - Глинянська Брама на пл. Митній, на початку вул. Личаківської.

Що можна зробити?

Це місце - ідеальне для проведення оперних та театральних вистав, кіносеансів, коли сама Брама стає декораціями, коли виконавці виходять з Брами як зза лаштунків сцени. Вода в ровах віддзеркалюватиме вогні вистави. Дерев'янні тимчасові лави для глядачів можуть бути розміщені ярусно на пагорбах якраз навпроти Брами.
Вода та підсвітка Брами могли би стати чудовим фоном для літнього кафе та/або інсталяцій сучасного мистецтва
Квітники вздовж ровів, а також пору з пагорбом
Замість магазинів у переході мали би бути мозаїки або інші мистецькі об'єкти на оновлених стінах розширеного переходу, легка фонова музика епохи бароко створювала б атмосферу у переході від середньовічного центру до музею Пінзеля навпроти на Митній.
Сама перебудова привабила б більш культурну аудиторію до Глинянської Брами

Табло СЕЛ ("Стан Економіки Львова")

Політики, чиновники, журналісти, науковці, домогосподарки у Львові судять про стан економіки Львова базуючись на власних заробітках, колу знайомих або уявленнях. Так народжуються міфи, хибні думки, перебільшення, недомовки та відверта брехня.

Що можна зробити?

Табло "Стан Економіки Львова" - встановлене прямо коло ратуші або також і в інших громадських місцях (наприклад вокзал, а також на сайті поруч або замість лічильників відвідуваності). Табло має показувати наступні показники:

• Скільки є підприємств усіх форм власності у Львові
  
• Скільки підприємств створилось/закрилось за останні 6 місяців?
  
• Який середній оборот підприємств за останній квартал? Які зміни за останні 6 місяців?
  
• Скільки підприємців зареєстровано у Львові? Які зміни за останні 6 місяців?
  
• Скільки робочих місць (формальних) є у Львові?
  
• Яка середня зарплата та яка її динаміка за останні 6 місяців?
• Скільки штрафів наклала і перевірок провела податкова? Який перевірочний тягар на одне підприємство?
• Скільки податків сплачено у Львові?
  

Ці дані можна отримати в управлінні статистики, податковій, управлінні зайнятості - власне тут вони і стануть у нагоді. Саме так можна опосередковано спонукати економіку до тенізації, пояснити людям, чому важливо не затискати підприємців, чому компанії мають зростати. Потрібно краще і більше лікбезу та наочної агітації. Так львів'яни почнуть звикати судити на основі даних, не уявлень.

Споживання культурного продукту - ваучери на культуру

Місто зацікавлене у зростанні економіки, обсягу економіки міста, яке впершу чергу залежить від споживання продуктів та послуг. Закони ринкової економіки диктують, що саме споживання тягне за собою робочі місця, податки, проплати постачальникам і т.д. Натомість споживання вимагає рітейлу (цивілізованої торгівлі) - якого обмаль у Львові (King's Cross Leopolis, Opera Passage, Магнус), а будівництво нових площ - значні інвестиції. Також пам'ятаймо, що продутки і товари переважно не львівські і навіть не українські - тобто робочі місця не у нас. Якщо додати питання екології, надмірної меркантилізації, - виникає питання, що може стимулювати економіку?

Культурний продукт - екологічно чистий, місцевого виробництва, який не вимагає капітальних чи іноземних інвестицій. Опера, виставка, шоу, фестиваль, вистава, клуб, вечірка, дискусія, слухання, виступ, книга, мистецтво, скульптура, подія, артефакт, - грошо-тура - культура в грошах - за яку беруть гроші, - це і є культурний продукт. Ідея, народжена творчістю, висловлена у формі, представлена споживачу, - і продана.

Саме збільшуючи споживання культурного продукту, можна швидко стимулювати створення нових робочих місць, піднесення туризму, приплив свіжіх ідей та людей до міста. Львів, маючи великий потенціал, має всі підстави для збільшення культурного продукту в економіці міста. Але є певні завади:

• Небажання продавати і невміння ставити справедливу ціну - львівські культурні інституції не навчились брати гроші за свою роботу - частково радянський менталітет коли музей чомусь має бути безкоштовним, частково відсутність досвіду - звичайна обивательська логіка говорить, що чим дешевше - тим більше людей піде - а вони не йдуть ... натомість підніміть ціну вдесятеро - і буде аншлаг - есклюзів - і кошти для розвитку.
• Непрозорі господарські процеси - для того, щоб культурний продукт справді приносив користь економіці міста, мають бути квітки і офіційна прозора бухгалтерія, не нал на вході до приміщення, де відбувається фестиваль чи продаж квитків з рук. Мають бути обороти по рахунках, офіційні зарплати з виплатами в соц фонди, мають бути договора з постачальниками.
  
• Низький місцевий попит - за самовозвеличення Львова, насправді зали театрів часто полупусті, галереї відвідуються мало, а ще менше заплатять за те, щоб послухати відомого артиста у великій залі. У вихідні допомагають туристи, але саме місцеве населення становить основу попиту на культурний продукт, туризм - лише допомагає отримати добру маржу на обсягу продажів - економічний закон. А місцевий попит малий - мізерна частка населення стабільно споживає (платить за) культурний продукт.
  

Що можна зробити?

Стимулювати споживання культурного продукту - ввести міську схему ваучерів на культуру.

• Ваучер - це субсидія місцевого бюджету львів'янину на споживання культурного продукту - ваучером можна оплатити % вартості продукту за вибором, але не більше наприклад 20 грн. за ваучер.
• Ваучери можна придбати за 50 коп. у місцях продажів квитків, у ратуші, замовити через інтеренет, але за умови львівської прописки та реєстрації у відповідній базі даних (яка піклується туристичними/культурними сайтами/службами міста). Відповідальна служба маж експериментувати і надавати ваучери групам мешканців, які зазвичай не споживають культурні продукти.
  
• Ваучери приймаються у закладах, які беруть участь у міській схемі, як приватні так і муніціпальні чи державні. Можливо надати сканери касирам закладів із схеми, для того щоб знати хто і де розрахувався ваучером.
• Інституції, які беруть участь, повинні надавати результати фінансового аудиту своїх закладів щороку та дотримуватись кодексу добровільних правил, які мають бути розміщені на всіх сайтах міста та інституцій.
• Інституції передають ваучери, які відповідно оплачуються ЛМР або відповідним ЛКП, ще краще якщо транзакції реєструються і передаються до оплати електронно, лише перодично звіряються.
  
• Можливо також, що скориставшись ваучером, споживач може отримати додатковий бонус - % знижку на наступний візит до цього закладу - вже без прив'язки до схеми.
  
• Надати тренінги інституціям, які беруть участь, про ціноутворення та якість культурного продукту.
• Проводити щорічну оцінку ефективності програми.
  

Прозорість громадських організацій, які фінансуються з міського бюджету

Якщо місто підтримує фестиваль, захід громадської організації - це чудово. Львівська міська рада надає у цьому приклад іншим в Україні - і відповідно маємо постійно зростаюче коло туристичних заходів, культурних ініціатив, проектів, груп і таке інше. Підтримка містом надається на конкретні цілі - і це добре, і звітуються за витрачені кошти певно нормально. Але є одне "але" - хто стоїть за цими організаціями, особливо громадськими? Чи можна вступити до лав цих організацій пересічному львів'янину? Чи мають такі організації надходження окрім фінансування міської ради - чи все іде чорним налом? Чи мають такі громадські організації публічну звітність - можна зайти на їхній сайт і завантажити фінансовий звіт за 2009р, наприклад? Якщо ви неприбуткові та громадські - чому не звітуєтесь, чого приховувати?

А проблема власне у тому, що багатьма соціально значущими ініціативами криється звичайна управлінська безпорадність - самодурство керівників, які вважають всіх винними їм бо вони такі мудрі або вважають що їм всі винні бо вони такі генії, междусобойчики груп, наближених до фінансування, без жодного бажання ставати комусь підзвітними, відсутність розуміння що таке прозорість.

Що можна зробити?

Провести аудит всіх громадських організацій та загалом неприбуткових організацій, які фінансувались з бюджету міста на предмет наступного
1) Чи відомо яка система членства в цій організації - хто веде членство, які умови вступу, скільки членів має організація?
2) Чи відомі структури управління - як обирається керівництво, чи є наглядова рада?
3) Чи є сайт організації де можна побачити чим вона займалась попередні роки? Звіт про діяльність?
4) Чи існує прозора фінансова звітність організацій? Можна завантажити фінансовий звіт?
5) Яка структура фінансування організації - чи є внески членів, скільки різних донорів підтримали цю організацію?
6) Чи є штатні працівники в організації які отримуть білу зарплату?
7) Чи є конфлікт інтересів між людьми в правлінні ГО та людьми в міській раді?

Такий аудит може відкрити багато цікавих речей. Потрібно ввести вимоги про прозорість ведення діяльності до громадських організацій, які претендують на фінансування з міського бюджету - потрібно призвичаювати ГО буду справді громадськими.

Інший варіант - ставайте компаніями, але тоді отримуєте зовсім інакші умови роботи з містом - тендери, правила, програми і т. ін.

Штрафи за поганий стан будинків

Чому місто має ремонтувати чийсь дах? Чому ефемерний ЖЕК за копійки, які йому платять, повинен утримувати чиїсь під'їзд? І чому місто має турбуватись капітальними ремонтами будинків, які місту не належать (а належать мешканцям цих квартир)? Чому мешканець будинку не встане о 6 ранку і не піде відкидати сніг коло свого будинку, а чекає на працівника ЖЕКу, який це має зробити за 50 грн на день (в кращому разі) коло 20+ будинків?

Львів'яни живуть у гіпертрофованій реальності - хтось має робити щось за них стосовно того, що належить їм, - бо мусить. ОСББ та інші вправи - це добре, але робиться на добровільних засадах. Законодавство незворушне останні 20 років. Половина персоналу міської ради займається ЖКГ, яке давно вже місту не належить. Якщо хтось має щось за мене зробити - звичайно це не додає мені стимулів вкладати власні кошти, а якщо їх немає - думати про те, де їх знайти. Порушена мотивація, система підсилює розтліваючи мотиватори - пасивність, інертність, безініціативність, безвідповідальність, звичайну лінь.

Що можна зробити?

Вжити радікальних заходів - визнати, що ЖЕКів не буде, що мешканці будинків мають домовлятись між собою і шукати хто буде утримувати і ремонтувати будинки. Як це зробити - ввести штрафи за поганий зовнішній або внутрішній вигляд будинків - за дахи, що протікають, за нечиті під'їзди, за будинки в аварійному стані. Штрафи з власників квартир у цьому будинку, з усіх разом. Звільнити персонал ЛМР, який займається ремонтами і додати персоналу в юридичний відділ. Судитись і відсуджувати, - якщо немає коштів - для чого жити в такій квартирі - продавайте і шукайте таку, яку можете дозволити або вимагайте підвищення зарплати (бо будуть аргументи - немає грошей) - ваші проблеми - це не проблеми міста, це ВАШІ проблеми. Львів'яни повинні навчитись нести відповідальність і сприймати нерухомість як те, що воно є - актив, який можна купити і який можна продати - а не те, що їх належить і належить лише те, що всередині і ніяк не те, що ззовні. І стандарти мають підвищюватись - якщо сихівські будинки мають термін експлуатації 30 років - то нехай мешканці і переймаються де вони будуть жити у 2020р. - будинок має бути або капітально відремонтований, або мешканці - виселені. Це стане революцією мислення.

Лобіювати в Раді зміну закону про ЖКГ, - перекласти відповідальність на власників, а не на територіальні громади.

Якщо суди програються, закони - не міняються, ввести комунальний податок - зробити всі ті обґрунтування скільки потрібно на утримання, ремонти і все решта - і окласти кожний квадратний метр у Львові величезним податком на відновлення та утримання житлового господарства. Виключення - ви є член ОСББ і територіальна громада міста не несе відповідальність за ваш будинок. Лишити штрафи в силі - ОСББ теж може забути чистити під'їзди або капітально ремонтувати будівлі.

P.S. жоден мер не пройде з такою програмою - пасивність непереможна - активність - політично не продається

Іноземні мови для львів'ян

Без підвищення знання англійської мови ключового персоналу (та і просто персоналу) промисловість та послуги приречені на перебування у стані зомбі - ніби і є зростання, ніби щось робиться, але це все не можна назвати успішним розвитком. Керівники відділів з продажу, менеджери, власники - у більшості підприємств, особливо малих та середніх промислових англійська або відсутня або на рудіментарному рівні. Як можна сподіватись на розвиток екпорту або залучення інвестицій за таких умов?

Мовні школи - пересічний директор не піде вчитись до групи, де половина людей мріє про виїзд за кордон і з якими йому немає про що говорити. Репетитори - немає мотивації вчитись самому, і розмовляти англійською з іншим українцем ще не сприймається як спосіб навчання.

Що можна зробити?

Програму спів-фінансування навчаняя англійської для керівництва підприємств, коли 30% покривається студентом (керівником/менеджером), 30% - його підприємством, а 40% - містом (про пропоції можна дебатувати). Мовні школи, асоціації/кластери швидко створять відповідні програми та знайдуть відповідних слухачів.

Так, є ризик що результата може не бути - керівники або не будуть навчатись або закриють компанії. За 3 роки після початку такої програми провести незалежне оцінювання - як вплинула програма на розвиток бізнеса у Львові, - чи зріс експорт, чи було залучено інвесторів, чи загалом стан підприємства покращився?

PMO - Project Management Office

Наївно очікувати що працівники міської ради будуть управляти багатомілйонними проектами фінансованими Єврорпейським Банком Реконструкціх та Розвитку (ЄБРР) або іншими великими проектами за 1500 грн зарплати (і навіть додатковою премією), - не важливо як - погано чи добре - але такі проекти за такі зарплати не впроваджуються. Львів'яни мають звикнути, що за відповідну роботу потрібно відповідно платити, - все решта - популізм і відверта брехня.

Наразі згідно законодавства підвищення зарплат є неможливим, окрім того, є відвертий брак компетентних людей у місті - виїхали, зайняті у власному бізнесі, можуть управляти - не розуміють особливостей державного сектору. Ось і маємо ситуацію, коли проекти освоюються на ентузіазмі, не зважаючи на, - більше випадково і на диво, ніж через наявність відповідних структур. Така ситуація є загрозою для міста - достатньо щоб 3-4 людям в міській раді набридло впроваджувати великі інфраструктурні проекти за просто так з купою менінгітів і звинувачень, - і з мінімальною можливістю для відкатів (ЄБРР краще контролює власні кошти ніж місто чи КРУ).

Що можна зробити?

Вжити вибробувану технологію - створити Project Management Office (PMO). РМО - це зовнішня компанія, яка надає послуги з впровадження великих проектів. Компанія фактично надає людей - менеджерів проектів, які реалізовують проекти - обирають виконавців, перевіряють якість та терміни, звітують тощо - класичне управління проектами. Саме компанія-управлінець РМО відповідає за дотриманн термінів, несе відповідальність за непорушення умов проектної угоди (наприклад у випадку кредитної угоди з ЄБРР), або умов програми (у випадку коштів міського бюджету).

Компанія, що надає послуги РМО, отримує бюджет на рік - місто підписує контракт і передає відповідальність та ризики на цю компанію. Це коштує, і коштує дорого. Водночас пошук людей-менеджерів проектів стає головним болем виконавця, місто не несе ризиків за невиконання проектів чи програм, і місто не зв'язано проблемою неможливості залучити таланти до управління проектами. Переважно за РМО б'ються великі консалтінгові компанії - PWC, KPMG, Ernst&Young, Deloitte. Саме вони можуть вишколити виконавців, мають досвід в інших країнах. І ось вам додаткові кваліфіковані високооплачувані (якщо і такі, що витягують всі соки з людини) робочі місця у Львові.

РМО обирається на певний тривалий термін - 3-5 років, для того щоб забезпечити інтерес компанії-оператора (не можливо знайти добротного менеджера проекту на 3 місяці). Така компанія вже не може претендувати на будь-яку роль у безпосередньо проектах (конфлікт інтересів) - що відповідно стримує компанії - примушує їх подумати пару разів перед тим як брати цей проект на себе. Кожного циклу проводиться зовнішній незалежний аудит роботи компанії.

Переваги - окрім вищезгаданих, це дозволяє працівникам міської ради більше часу проводити над продуманням новим проектів, розробкою нових програм, проговоренням інфраструктурних змін з громадскістю. Міська рада починає працювати як орган управління, а не орган затикання дірок.

Марафон у Львові

Чому у Львові немає марафону або навіть декілька марафонів протягом року (весінній, літній, осінній)? Марафони (або пів-марафони) притягують тисячі учасників, з міста та поза, місцевих та туристів, створюють доброзичливу атмосферу в місті, є нагодою для сімейного відпочинку (батьки та діти беруть участь пліч-о-пліч), нагодою допомогти добрій справі (учасники часто збирають кошти для громадських організацій, на вирішення соціальних проблем перед марафоном) і зрештою слугують пропаганді здорового образу життя.

Організація марафону вимагає кропіткої роботи оргкомітету (часто окремої НУО) протягом цілого року. Місто має долучитись фінансово, орг комітет - знайти спонсорів (банки, виробники води, енергетичних напоїв, спортивні бренди люблять спонсорувати марафони) та волонтерів, організувати запис та оплату (участь у марафонах зазвичай платна і завжди є більше бажаючих ніж місць). ДАІ має перекрити вулиці, міліція, швидка і т.д. - скоординувати зусилля. Цим не тренування перед Євро-2012?

Львів хоче розвивати туризм? Чому забули про спорт? Що є більш видовищним та масовим за спорт?

Львівські бренди і підвищення компетенцій

Львів як місто має добротний туристичний бренд і поступово підвищує його значення. А що з брендом Львова економічним, промисловим та товарним? Львівська Торгово-промислова Палата проводить не один рік конкурс Обличчя Міста, але якщо судити за більшістю переможців, бо обличчя у Львова - криве і застаріле. Сайти промислових підприємств не надихають, за умови зо вони взагалі є, бренди виглядають мляво. І це у місті, яке є експортером ІТ рішень за кордон та креативщиків до найбільших українських креативних та маркетингових агенств. У центральних кнайпах можна побачити достатньо молоді за лептопами, а деякі львівські дизайнери роблять справді добротні та унікальні сайти.

Причиною значною мірою є відсутність компетенцій працівників, менеджерів та власників промислових підприємств та компаній "реальної" (не віртуальної) економіки. Звідки пересічний промиловець має знати про бренди, візуальні стилі, маркетингові кампанії тощо? Великі українські компанії, що базуються в Києві, мали достатньо кваліфікованих кадрів для розуміння цього. Середні та малі львівські цього не осягли. А курсів, де керівник промислового підприємства, якому за 50, міг би спокійно і без сорому дізнатись про ці речі - немає як факту. Зверхність молодих креативщиків часто вражає і відштовхує. Місто від цього втрачає - львівські бренди не створюються або не стають сильнішими на укр або міжнародних ринках, не створюжться додана вартість.

Чому не спробувати таке рішення:

• Програма "Львівський Бренд", яка включає розробку (або відродження) тавра "Львівський Бренд" - можливість таврування продукції спеціальним знаком
• Підприємства, які залучатимуться до програми, отримують субсидію на програму просування власного бренду (невелику, 20-30 тис.) але за певних умов
• Умова 1 - проходження усіма ключовими менеджерами програми вивчення маркетингу (що ключатиме брендінг, нові медія, Інтернет присутність і т.д.). Програма має вестись незалежною організацією (бажано не львівською), бажано спільно європейськими та українськими фахівцями та передбачати тестування та іспити наприкінці програми.
• Умова 2 - кожне підприємство повинна користатись послугами закріпленого косультанта безкоштовного для підприємства) - можливість закріпити за керівниками власного вчителя, якого можна не сором'ячись питати про речі, пов'язані з брендінгом та просуванням.
  
• Умова 3 - підприємства зобов'язані підтримувати програму брендінгу протягом 3 років, інакше - повернення судсидії та відшкодування повної вартості курсів.
  
• Умова 4 - підприємства повинні виробляти продукцію та сплачувати податки у Львові та мати належний юридичний статус (не-ФОП).
  
• Програма має бути розрахована на 5 років з цільовими показниками та системою оцінки ефективності (зокрема зростання частки на ринку учасників програми, додаткові податкові надходження до бюджету, нові робочі місця і т.д.)
  

Стандарти ремонтів

Добре, що ремонти у Львові відбуваються - ремонти доріг, ремонти освітлення, ремонти будинків тощо. Але як відбуваються ремонти? Рівна дорога - роздерті розкопані узбіччя, нова лампочка - а вулиці все одно не видно, нова фарба на фасаді - а знизу грибок і т.п. Наявність інформаційного табло про об'єкт ремонту пересічному львів'янину не дозволить зробити висновок - чи достатньо цих грошей для повноцінного ремонту, і взагалі, що таке повноцінний ремонт дороги чи будинку. Можливо місто просто закопує гроші - а наступного року прорве трубу під новою дорогою, про яку забули, або лампочка знову перегорить. Відсутність інформації про рівень ремонту та стандартів, які визначають цей рівень, спотворюють думку львів'ян (або дезінформують) про ремонти, що відбуваються у місті.

Що можна зробити:

1. Визначити ти прописати комплексні стандарти ремонтів різних об'єктів міської інфраструктури - різних рівнів. Наприклад, "найкращий ремонт дороги" - це заміна інженерних комунікацій під дорогою, оздоблення узбіч велодоріжками, повне оновлення стовпів освітлення, озеленення газонів, закладена бетонна подушка та шар нового асфальту не менше 10 см. "Належний ремонт дороги", "косметичний ремонт дороги" і т.д. До визначення стандартів залучити не лише дорожників, а комплексно - усіх, хто користується даним об'єктом (ті самі громадські організації). Розглядати ремонт комплексно - з територією навколо, над і під об'єктом, його станом вчора (історія), сьогодні (факт) та у майбутньому (довготривалість). Фахові організації будуть казати, що такі стандарти існують на рівні держави і нормативних актів - безперечно, але ніхто не заперечує можливість ці стандарти змінювати і працювати над їх вдосконаленням, особливо коли діючі норми приймались часто за іншої держави, за непрозорих умов і певно одними інженерами (без дизайнерів та урбаністів).
   
2. Зробити гео-мапу таких об'єктів у Львові (накладену на ту саму Google Map), із вказанням рівня необхідних робіт та приблизною кошторисною вартістю цих робіт. Населення міста повинно звикати до думки, що інфраструктура коштує, і коштує багато, якщо робити її належним чином. На мапі кожен об'єкт позничити фактичним рівнем його стану, і які елементи робіт виконані чи коли планується виконання. Така собі мапа амортизації інфраструктури та інфраструктурних потреб міста.
   
3. Під час виконання фактичних робіт вказувати (на інформаційних табло поруч з об'єктом, на ґео-мапі та в інформ повідомленнях) який рівень ремонту виконується - "найкращий", "належний" чи "косметичний".

Маючи таку систему, визнаємо, що за відносно невеликі кошти не можна розраховувати на справді якісний ремонт, побачимо чи відповідають витрачені кошти рівню якості робіт, і довідаємось скільки насправді містові потрібно коштів щоб довести інфраструктуру до ідеального стану і що значить ідеальний стан (розширити уявлення, які мають лівів'яни про якість).

Соціальний фонд прямого інвестування у потреби інфраструктури галузі культури

У Львові бракує певних елементів інфраструктури у галузі культури, наприклад немає кінотеатрів, які б показували українське (і не лише) авторське кіно (причому у найзручніший час для відвідувачів), немає сучасного виставкого центру неподалік центру із зручним доїздом, мистецьких центрів із врахуванням потреб розвитку молодого львівського мистецтва, немає продакшн-студій для митців і т.д.

Проблема у тім, що з точку зору бізнесу подібні проекти є неприбутковими, точніше збитковими, а ще точніше, вони не мають тої рентабельності, яку можуть забезпечити інші сфери вкладення коштів (насправді такі проекти є рентабельними але не приносять над прибутків, до яких звикли у Львові місцеві бізнесмени). Відповідно страждає місто, не з'являються нові робочі міста, не виникають нові галузі, потенційно високорентабельні, через брак інфраструктури у галузі культури.

Рішення - створити соціальний фонд прямого інвестування (СФПІ), де місто накриклад вкладає 250 млн грн у статутний фонд (наприклад позичивши під невеликі відсотки у Європейського Інвестиційного Банку, заохочує (або вимагає) від комерційних банків увійти до складу інвесторів на паритетних засадах (5 банків по 50 млн грн). На конкурсній основі відбірається компанія з управління фондом, а ще краща - консорціум української та іноземної компанії з досвідом управління СФПІ (наприклад французькі). Фонд надаватиме фінансування комерційним проектам у галузі культурної інфраструктури за умови забезпечення соціальних потреб міста та за умови спів-фінансування приватним капіталом (не менше 50%). Фонд не надаватиме позики, а входитиме як співвласник до статутних фондів новостворених компаній на довготривалий строк. Управлінська компанія має забезпечити виконання бізнес плану, забезпечити цільовий прибуток місту та банкам-пайовим учасникам фонду тощо. СФПІ може наприклад продати певну частку у проекті іншому комерційному фонду за 2-3 роки після виходу на планову рентабельність (стратенія виходу).

У чому вигода для міста - можливість стимулювати розвиток інфраструктури галузі культури, створити нові робочі місця / платників податків, підвищити туристичинй потенціал Львова і т.д. Для банків - менше ризиків, оскільки СФПІ дозволить зменшити ризики за рахунок участі інших учасників. Для позичальників (бізнесменів) - можливість доступу до суттєво дешевшого капіталу, наявність партнера та гарантований інтерес міста у створенні попиту на таку культурну інфраструктуру. Вигода для українського фонду - накопичення досвіду роботи з СФПІ та можливість розширити бізнес на інші міста України.

У Львові і поза Львовом достатньо приватних компаній, які готові вкладати у цікаві інфраструктурні проекти, але не готові робити це самостійно, нести увесь ризик. СФПІ дозволить за рахунок початкової інвестиції міста підняти ще два рази стільки на потреби культури. Зважаючи на розголос, якого набуде така структура, знаковість проектів для міста, імовірність розпорошення фондів є малою - преса та населення помітять. І лише місто, як структура публічного права, має право подати такий проект на розгляд ЄІБ для отримання початкового фінансування. Зрозуміло, що ані місцеві бізнесмени, ані комерційні банки, не почнуть процес створення СФПІ. Ініціатива має бути за містом.

Місце для ковзанки

За Ветеритарною Академією, на вул. Тершаківців, є водойма, яка колись була штучним озером для потреб Ветеритарної. Чому не віддавати на зиму цю водойму для створення ще однією ковзанки у Львові? Це дозволило б покращити освітлення, створити пару робочих місць, і подарувати купу задоволення дітлахам району. Я гості міста, які відпочивають у готелі Європейський, бачили б з вікон дещо краще, ніж темряву чорної діри навпроти. Зрозуміло, що керівництво Ветеритарної Академії знайде тисячу причин, чому сказати "ні", або тисячі перепон, але і їх можна добити. Для здорового ґлузду завжди є місце, навіть серед українського законодавства.

Використовувати вартість нерухомості

За декілька років вартість нерухомості зросла, криза або не криза, квартири, земля, нерухомість у Львові коштують сотні та тисячі євро за квадратний метр. Іпотека нарешті допомогла багатьом отримати власні квартири. Водночас за відсотком іпотеки Україна значно відстає від інших країн - тобто більшість квартир знаходяться у власності, без іпотечних зобов'язань.

Більшість таких квартир - це спадщина Радянського Союзу, - квартири, отримані від держави і приватизовані. Значна частка людей, які живуть у таких квартирах, або нарікають на малі зарплати та рівень життя, заважають створенню асоціацій співвласників багатоквартирних будинків або ставлять ще якісь вимоги до влади, громади, сусідів тощо. Проте такі люди - заможні, маючи нерухомість, в якій закрита значна вартість, і якою вони не хочуть або не можуть правильно розпоряджатися.

Квартири стали священною коровою, на які не можна зазіхати. Чому? Чому будинки мають ремонтуватися за копійки жеків, коли власники мають квартири вартістю у декілька десятків тисяч і не гривень? Чому є борги за тепло і воду? Чому молодь не може знайти грошей для початку власної справи, коли їхні діди і батьки мають квартири, будинки, дачі?

Що можна зробити
- Розробити фінансові механізми, за яким мешканці можуть отримувати фінансування для власних потреб, потреб утримання будинків тощо, за рахунок часткового і мінімального використання іпотечних механізмів, з покриттям ризиків страховими компаніями та за мінімальними відсотками
- Створити пул (групу) банків та фінансових установ, які матимуть доступ до страхування своїх ризиків містом за умови надання кращих умов для мешканців міста (дешевих кредитів для певних потреб - наприклад тих самих ремонтів будинків)
- Встановити жорсткий контроль над використанням інформації про можливості схеми, з метою уникнення шахрайства, особливо із людьми похилого віку; залучити соціальну службу до донесення інформації про можливості до цільової групи
- Створити механізм підтримки молодих підприємців - які отримували б кошти за рахунок застави часткової застави нерухомості родичами та допомогу від професійних організацій підтримки бізнесу (для супроводу ідей)

Для чого
- Дати можливість людям старшого віку мати кращий достаток, передавши частину виплат за іпотечним кредитом своїх спадкоємцям (дозволити людям старшого віку розкрити та використати частину вартості своєї нерухомості)
- Дати можливість мешканцям будинків провести капітальні ремонти, із внесками від всіх - і тих, хто має кошти, і тих, хто немає грошей але має нерухомість у такому будинку (за рахунок нової схеми)
- Дати можливість батькам та родичам підтримати підприємливі ідеї своїх дітей та родичів - за рахунок часткової застави нерухомості

Клуби для людей похилого віку

Чим займаються люди похилого віку у Львові? Заховані у квартирах, дачах, зіслані на села, доглядають за онуками - у кращому випадку. Чому не можна активізувати цей прихований потенціал, для покращення їхнього життя та для пожвавлення життя у Львові загалом?

Що можна зробити:
- Підтримати ініціативи на низовому рівні, спрямовані на людей похилого віку, наприклад клуби за інтересами, субсидіювати походи та поїздки, творчі колективи, культурні заходи, зустрічі, самоорганізовані людьми, яким за 65 або де використовується їхній потенціал або знання (наприклад збір історичних даних неурядовими організаціями - зустрічі свідків певних епох або знакових подій). Часткового надавати субсидії на запропоновані проекти. Надавати допомогу у пошуку приміщень для проведення заходів та проектів.
- Підтримати промоцію найкращих проектів як приклади активності на лайт-боксах, в ЗМІ, на біг-бордах, за рахунок соціальної реклами та/або за рахунок коштів соціальної служби - найголовніше, щоб влане люди похилого віку почули про мождивості, про приклади активності та можливості залучення
- Залучити церкви, шпиталі, власне соціальні служби до поширення інформації
- Передати функції та бюджети підтримки на районні адміністрації - вони значно ближче до людей - надати більші бюджети в тих районах, де проблема особлива гостра - наприклад у Сихівському районі (людям старшого віку там просто немає де подітись і що робити)

БТІ у Львові

Бюро технічної інвентаризації - установа, через яку проходить будь-хто, хто колись реєструватиме свої майнові права у Львові. Ті, хто вже проходив через це капище капіталізму на Липинського, знає у якому жалюгідному стані знаходиться ця установа. Радянська будова з працівниками пост-радянської ментальності і абсолютною відсутністю поваги до людей, які тлумляться по коридорах. Так, криза зменшила наплив людей, але буде економічне пожвавлення і ситуація знову повторюватиметься.

Як можна змінити ситуацію? У короткостроковому періоді:
- Розмістити на вході БТІ інформаційний пост (не дошку, а людину/прицівника), щоб люди не бігали по кабінетах і не питали людей в чергах, щоб дізнатись про процедури
- Інфомаційний пост має видавати номерки в чергу до відповідного працівника. Така система дозводить певної мірою навести порядок в чергах, дати можливість людям поїхати по інших справах якщо в них номер 20-тий в черзі, а керівництву слідкувати за продуктівністю роботи персоналу.
- Ввести можливість реєстрації через Інтернет на прийом - щоб люди могли спокійно прийти у призначений час без черги. Зрештою зробити сайт БТІ.

У середньостроковому періоді:
- Прописати проект будівництва нового, сучасного будинку для БТІ, для зручності львів'ян
- Для фінансування проекту подати заявку ЄБРР на умовах залучення довгострокового кредиту
- Виплата відсотків та кредиту та тіла кредиту здійснюватиметься за рахунок надбавки до ціни послуг БТІ. Вони суттєво зростуть, але зважаючи на те, що БТІ реєструє права власності на нерухомість, яка коштує не копійки, відповдіно навіть декілька тисяч гривень - це справедлива плата за реєстрацію права власності, в нормальних умовах.
- Продумати процедури попередньої реєстрації справи онлайн, для пришвидшення розгляду, навіть оплати послуг онлайн
- Продумати процедуру обслуговування іноземців, зокрема росіян, поляків та англомовних мешканців Львова, які хочуть придбати квартири або продати свою нерухомість. Відсутність таких послуг (обслуговування іноземними мовами) стримує попит на нерухомість з боку іноземців.

Будівельна галузь встала - відповідно такі проекти здатні пожвавити будівництво, і виключити корупцію та славнозвісні відкати, зважаючи на стандарти ЄБРР. А львів'яни не будуть з жахом думати про БТІ і всі ті процедури, коли вони захочуть продати або купити квартиру.

Шлях до Цитаделі

Площа коло бібліотеки Стефаника (Оссолінських) - занедбана, хоча знаходиться прямо у центрі міста. За нею - найпряміший вихід на Цитадель, який на жаль наразі являє собою захаращену стежку вгору в темряві. Що можна зробити:

• Спроектувати гарні, освітлені сходи на Цитадель, з майданчиком для зупинок, з мінімальним втручанням в екологію (вирубка дерев). Сходи можуть мати статуї чи то князів чи то богів чи щось сучасне - самі по собі мають стати окрасою міста.
  
Встановити пам'ятник, який пасує такому центральному місцю, з фонтаном, - у місті, де так бракує місць з водою

• Відкрити нормальні стильні літні та зимові кафе, які пасують атмосфері міста
  
• Зважаючи на те, що поруч - бібліотека, облагородити місця для читання, - на траві, на ліжаках, на підвищеннях, навіть встановити книжки, виліті у формах - як пам'ятники - з реальними текстами
  

Знакові проекти у Львові

Яка знакова будова з'явилась у Львові за 90-ті та 2000-ні? Знакова - це велика, значна, особлива, яка визначає місто, яка є частиною його душі? Така, яка стає частиною путівників, яка визначає місто, яка є свідченням епохи? Такі знакові будови мають значні бюджети, їхнє планування та будівництво триває роками, якщо не десятиліттями і навколо яких ведуться запальні дискусії. Знакові будови є результатом візії патрона - індустріаліста, мера, заможної родини або громадської організації, яка організовує збір коштів.

Існуючі знакові будови у Львові - Вірменьска церква, Успенська Церква, Катедра, Ратуша, Опера, Сейм (головний корпус Університету), певною мірою скансен на Кайзервальді (Шевченківський Гай). Колись були споруди Виставки Народовей у Стрийському парку.

Класичним прикладом знакової будови є musée du quai Branly в Парижі - музей народного мистецтва Азії, Африки, Океанії та Америки. Музей збудований з використанням "живого фасаду", є пам'яткою архітектури, є найбільшим в Європі музеєм зі своєї тематики та швидко став туристичним центром. Музей Бранлі - дітище Президента та (перед тим) мером Парижа Жака Ширака. Він коштував значних зусиль, великого бюджету, неодноразово ставав предметом парламентських розслідувань та громадських суперечок. Але для Ширака він став його спадщиною - культурною, історичною, - як пам'ятник "епохи Ширака", на кшталт як музей Помпіду став символом епохи Франсуа Міттерана.

Що могло би стати знаковою будовою Львова?

• "Музей Народів Європи" - колекція, музей, просвітницький та дослідницький центр історії давніх і нових народів Європи - об'єднуючий центр Європейського значення
• "Простір Болі і Страждань" - нести пам'ять про злочини проти людства 20 сторіччя. На місці в'язниці на Бандери. Щось відмінне від музею Терору в Будапешті.
  
• "Центр ООН у Львові" - створити містечко ООН та міжнародних організацій у Львові (про що вже писав).
• "Фестивальний центр" - зважаючи на 82 фестивалі у Львові та регіоні, місту бракує "серця" мистецтва, простору для митців, творців, - не окремий театр, а власне простір, де фестивалі і виставки можуть проводитись, народжуватись і трансформуватись. Де з простором можна експериментувати.
  

Чому за це варто боротись? Бо суперечки забудуться історією, але знакова пам'ятка лишатиметься не та одне сторіччя. Знакові споруди визначаються метрополійність міста, дозволяють ствердити "ми - можемо", підіймають мораль і врешті повністю окуплюють себе.

Освітлення багатоповерхових будинків

Центр Львова відвойовує свою красу, а що робити спальним районах, в яких самі багатоповерхові будинки? Чому більшість львів'ян не заслуговує на красу навколо них?

Ідея - масовий проект освітлення періметрів багатоповерхових будинків енергоощадними лампами які наприклад використали для освітлення колишнього монастиря бернардинців (церкви Андрія). Раптом у чорному нічному небі Львова з'являться фантомні коробки, - несподівані, інакші, футуристичні. Панельні будинки повстануть по-новому. Львів перетвориться на Мекку фотографів, які зніматимуть це (уявіть Сихів, в якому периметр (контури будинку) кожного будинку освітлюється) явише. З літака місто виглядатиме інопланетно, з освітленими контурами дахів, розкиданими навколо чорної плями Високого Замку.

Кожна така система освітлення має мати лічильник, закріплену обслуговуючу організацію. Для зменшення витрат міська адміністрація може заінсталювати декілька сонячних панелей на дахах, які б виробляли енергію достатню для проекту, - електроенергія передавалась би Львівобленерго в рахунок оплати за лампи підсвітки.

Цікаво, що студенти Вроцлавського Технологічного Університету запропонували ідею як LED освітлення може покращити пост-радянські коробки.

Дахи на Сихові

В номері National Geographic за травеь 2009р. надрукована стаття про озелення дахів. Якби у Львові зробити щось подібне на Сихові - там квадратні кілометри бітуму і асфальту на дахах. А можна було б мати парки і кнайпи - на сихівських дахах. Відворення атмосфери Львові у новому вимірі. Подарувати людям можливість бачити природу, і куполи сихівських церков.

Тюрма на Городоцькій

Для чого у центрі Львові стоїть тюрма (Бриґітка) - можливо наприкінці 19-століття це і справді були передмістя, але зараз, у 21 сторіччі, це є сам центр. Величезна сіра будова, обгороджена колючим дротом, не задіяна у жодний спосіб у життя міста, в самому центрі метрополіса.

В Словенії, Любляні, з тюрми зробили хостел і арт-центр. У хостелі кожна кімната продумана і спланована відомим місцевим дизайнером. Відвідувачі мають можливість вибору, якій камері вони хочуть зупинитись. В арт-центрі постійно відбуваються виставки, події та заходи.

Так, Бриґітка має сумну історію, яку треба поважати, - знаком пошани до минулого повинен стати поступ, життя, рух, в жодному разі не консервація минулого нараз із теперішнім.

Що можна було б зробити:

• Продумати план - що зробити замісць Бриґітки, - як поєднати вшанування історії та поступ у майбутнє
• Знайти місця/ділянку за містом та продумати план новітньої сучасної в'язниці, вибити кошти з держбюджету на її побудову (також на відновлення теперішньої)
• Зробити процес якомога прозорим для того, щоб депутати не встигли оживитись при слові "земля" та не мали можливості закритих розподілів
• Залучити міжнародні організації - це створило б з центру заклад міжнародного значення, - при всій повазі до місцевих артистів та діячів сфери культури - у них обмаль ваги на міжнародному рівні
  

Найцікавіше, що можемо - Цитадель-Інн тому добрий приклад.