Критерії оцінки нових споруд під Євро-2012

Під час авралу підготовку до Євро-2012 і владі, і мешканцям, і підприємцям легко забути, що вибудовані споруди під чемпіонат визначатимуть обрис міста на десятиріччя. Стадіон, готелі, аеропорт, вокзали, дороги, зали та навіть кнайпи залишатимуться у місті на роки. Що збудується зараз – з тим і житимемо.
Побіжно переглянувши сторінки міської адміністрації (http://www.city-adm.lviv.ua,http://www.e2012.org/)та (трохи дивного) інвестиційного форуму Євро-2012, так і не вдалось знайти, за якими критеріями відбиратимуть проекти. Можливо, вони в процесі розробки. Спробуємо запропонувати власні критерії оцінки проектів під Євро-2012:

Естетика – що являтиме собою споруда з точки зору естетики, визначальність споруди, її архітектурна цінність, довгостроковий туристичний потенціал, здатність стати обличчям міста, гордістю міста, відповідність духу міста
Раціональність - економне використання землі, вирішення інших проблемних питань разом із даною спорудою (наприклад стоянки),
Економічність – прорахований бізнес-план використання споруди після чемпіонату, зокрема утримання у належному стані, відповідність інженерного рішення вартості енергоносіїв та інших ресурсів, необхідних для утримання (або найжорстокішим стандартам якості)
Екологічність – використання енергії, землі, води, природнє освітлення, використання відповідних матеріалів при будівництві, ураховання потенціалу енергогенерації, замкненого цикла використання води і т.д.
Внесок у поступ людства (далекоглядність) / унікальність / відповідність часу – як споруда здатна продемонструвати останні надбання людських знань у сфері інженерії, архітектури, дизайну (не останні «технологічні здобудки» львівських забудовників а-ля «євроремонт», а справді бути рішенням світового ґатунку)? Як ця споруда може поставити Львів на мапу Європи?
Надійність та гарантії – які гарантії дає забудовник щодо тривалості споруди? Страхування, проробка рииків, як можна буде використати/утилізувати матеріали споруди, якщо за 30 років її треба буде розібрати?
Інтеграція в місто – будь-яка споруда, навіть архітектурне диво, не повинна зважати людям, працюючим там має працюватись добре, чи сусідам не стало темно чи з'вились інші незручностоі, чи споруда використовується різними категоріями мешканців (чи «елітна») – як споруда вписується в соціальну текстуру міста, регіону, України, єврорегіону? Чи споруду чекають, про неї говорять, про нею вже йдуть позитивні суперечки? Як створити соціальну енергію навколо спорудження чогось нового і великого?

Якщо думати такими критеріями, місто може скористатись цим історичним моментом і подарувати собі 21 сторіччя, створити новий образ динамічної країни, відкрити місто до всієї Європи і твердо опинитись на мапі Ценральної Європи.

Пристрій для двірників та концепт-тротуари

Є речі які лишатимуться суто львівськими бо маємо специфічний клімат (сльота, мряка, месиво під ногами) і рішення потрібно шукати суто львівське, але копмлексне і таке, що триватиме.

Як прибирається сніг, вода, месиво з вулиць Львова? Вручну, двірниками, які колять лід, довбають лопатами, збивають кийками бурульки і т.д. і т.п. Чому не розшукати діючий або розробити власний прилад, який би збирав сніг, розтоплював лід, осушував тротуари або навпаки своложував щоб не розліталась пилюка? Пристрій, який би був переносний, потенційно працював би на енергій топленого снігу або на звичайній електроенергії? Або навіть який би виробляв електроенергію з того самого таючого снігу чи льоду?

Так само потрібно кардинально замінити тротуари і концептуалізувати їх:
- Розробити дизайн для ергономного водостоку, щоб вода стікала і під час злив і під час затяжного моросіння і стікала туди, де потрібно
- “Розумний тротуар”, де плитки підігрівають себе у відповідний момент і забезпечують уникнення оледеніння, або зберігають тепло і зволожують себе у гарячий період, попереджаючи ворохи пилюки у місті
- І просто тротуари мають бути пласкі, без ям і вибоїн. Для цього потрібно розібратись із проблемою паркування, збільшити кількість машин, які вивозять невірно прикарковані машини на штрафмайданчик, визначити яким чином оновити та замінити каналізаційні та водопроводні труби, що часом розмивають тротуари зсередини, провести ревізію постачальників та виробників тротуарної плитки, збільшити кількість років гарантії, яку повинні надаватипостачальники плитки.
- Продумати систему з ремонту клаптиковим способом - коли певну ділянку вулиці капітально ремонтують, а головне після цього пильно стежать за якістю цього ремонту. Ділянка вибирається за певним системним підходом, підвищуючи шанси утримання відремонтованої ділянки у належному стані. Опісля розпочинається ремонт наступного клаптика. Використати сучасні програми спостереження через Інтернет, повязані із географічними інформаційними системами та базами даних, які б зберігали б дані про клаптик дороги і миттєво надавали б інформацію у момент потреби (коли ремонтували, хто, як і т.д.)
- Функціонуватиме відлагоджена система комунального оновлення у партнерстві із підприємствами, коли міський бюджет дофінансовуватиме те, що вважатимуть за потрібно вкласти підприємства або мешканці. Збільшення фінансування підприємством/городянами підвищюватимете шанси фінансування міським бюджетом - стимулювання приватних інвестицій.
- З метою запобігання паркування машин на тротуарах, встановити клумби, квітники і т.д. Які водночас не заважають пішоходам нормально ходити у місті.
- Проекспериментувати із розумним освітленням тротуарів - зокрема там, де освітлення вулиць дуже мало або взагалі не існує, - коли тротуари/бордюри світяться вночі, і дозволяють не оступитись в темряві. Естетично-мистецька ватртісь такого освітлення теж неабияка. Водночас зважати і не використовувати екологічно шкідливі хімікати.

Ось такі ідеї як подивитися на двірників та тротуари по-іншому.

Знайти й втілити енергію фанатів

У Львові знайдеться добра сотня фанатів певної справи, які поклали задля неї мало не ціле життя. Такі люди мають ідею-фікс, яку вони мало не власноруч готові робити. Можна жбурляти таких людей, віштовхувати як нетямучих, але це неправильно. Саме фанати здатні сворювати геніальні речі, саме на них тримається світ.

Потрібно мати банк фанатів (підібравши більш нейтральну назву, зрозуміло ж) - справу фанатів, де кожна секція присвячена якомусь одному фанатові, і де він/вона можуть дати волю своїй фантазії. На основі цієї справи потрібно проводити аналіз доцільності і завжди мати на поготові під час поїздок ща кордон, з метою віднаходження правильних партнерів саме для таких людей власної справи. Потрібно підвести реальну економічну основу, чийсь комерційний інтерес і водночас дозволити фанату втілити мрію свого життя.

Хто ж це може бути:
- Митці-організатори мистецьких проектів або акцій, які вже зробили щось за рахунок власного часу
- Люди, віддані певній справі, наприклад організатори Книжкового Форуму
- Дослідники-винахідники, які вже довели доцільність власного винаходу і шукають інвесторів
- Підприємці-іноватори, які розробили унікальні продукти і шукають партнерів/інвесторів
- Викладачі, професори, які хочуть надрукувати книгу, розробити віртуальний курс або інакше покращити викладання (викладачі, яких поважають та на яких тримаються університети)

Комунальний податок у Львові

Крамольна думка, - але чому не ввести новий податок з кожного зареєстрованого мешканця міста? Щорічний, достатньо великий та без пільгових категорій? Чим простіше - тим краще, наприклад 1000грн. на рік з кожного помешкання.

Обгрунтування:
- Більшість податків надходить в державний бюджет і щорічні трагікомедії із трансферами з держбюджету лише годують київську бюрократію
- Місто має право запроваджувати нові податки
- Нерухомість виросла у ціні до такого рівня, що пояснити чому будинок з вартістю кв.м. далеко за 1000 у.е. майже розвалюється, немає постійної води, а доїхати до нього можна лише у коробці з мотором (маршрутка) по уявній дорозі, - неможливо. Час нести відповідальність

Аргумент проти - гроші розтратять на нові машини та поїздки. Як цьому завадити? Використовувати швейцарській варіант - голосування. Кожний район може запропонувати 5 варіантів великих проектів для фінансування, мешканці - обирають на референдумі на що підуть гроші. Кожен проект є прозорим, відомо хто подавав заявки на виконання робіт і хто і скільки і за що отримав. Із щорічним запрошенням на референдум мешканці отримують звіт про використання коштів за попередній рік.

Ще один аргумент проти - платити не будуть. Звичайно треба напрацювати механізми позовів, стягнення коштів, оприлюднення боржників і т.д.

Підприємництво

Чому зі Львова виїжджають фахівці, а до Львова - не приїжджають? Факторів багато, але головний - відсутність робочих місць. Не з принизливою зарплатою, не директором з продажів, а із цікавим наповненням, цікавими колегами, з перспективою професійного розвитку та карєрного росту. Такі робочі місця реально створити лише коли компанії розвиваються, створюються нові, утворюються якійсь нові організації, - коли економіка вирує, постійно винаходить себе, реструктуризується і т.д. В основі - підприємливість та підприємництво. Причому не на рівні кіосків та продажу товарів, зроблених де-інде.

Хто і як займається розвитком підприємництва на Львівщині (а зрештою і в цілій країні)? Консультанти, які за своє життя не створили і не продали жодної компанії? чиновники, які в житті не працювали в приватному секторі? тренінгові компанії, які перекладають західні підручники? західні консультанти, які періодично навідуються прочитати пару лекцій на гроші міжнародних організацій? Місцеві підприємці, які заробили гроші на сумнівних приватизаціях та знайомствах у податковій?

А добрі, чесні, успішні підприємці у нас є. Є у Львові і далеко поза Львовом. Як можна було б використати їхній потенціал (власне які ж є ідеї):
1. Вибрати історії та позиціюнувати їх по різних каналах: замовити дослідження якихось львівських компаній, навіть дуже маленьких, які є лідерами у певній сфері, або спромоглись впровадити нові нові технології у нові продукти, - написати історії власника, засновника у легкодоступній формі, з наголосом на заможність людини, яка досягла успіху власним розумом.
2. Запропонувати проводити загальноукраїнські заходи із розвитку підприємництва у Львові - хитрий спосіб запросити до міста успішних підприємців. Можна також вийти на східноєвропейській рівень. Визначити 3-5 цільових галузей. Запросити бізнес-янголів (тема окремої розмови як і де їх знайти), фінансистів, дійсно успішних підприємців і тд. Можна навіть провести це в рамках Східно- та Центральноєвропейської ініціативи (зустрічі президентів).
3. Щомісяця проводити тематичні зустрічі у інтенсивно-діловому форматі (без столів, годинних доповідей) на певні проблеми (від соціальних, екологічних до суто людських, наприклад лікування хворіб, або використання космічних технологій), де влада та великі підприємства можуть знайти ідеї від фірм-початківців, де можна обговорити нові бізнес-моделі і т.д.
4. Вести моніторинг реєстрації та розвитку МСП - влада мусить відчувати куди рухається малий бізнес - чи він зростає, його стає більше, чи переростає славнозвісну межу 500тис. грн єдиного податку і т.д. (як кількісно так і якісно).
5. Активізувати роботу із тими установами, які мали би пильнувати комерціалізацію технологій, залучення інвестицій і тд на національному рівні, - нехай більше уваги приділяють саме Львову. Спеціалісти міськради з економічного розвитку мусять зустрічатись і знати ті інститути, де місцеві дослідники можуть почати продавати оригінальні складні науково-технічні подукти або послуги (і допомагати порадами де і як отримати навички управління та стартовий капітал), мусять говорити із університетати, де мають бути відповідальні за технологічний трансфер, треба відкрити постійний канал звязку із міжнародними центрами іновацій, де є багато львівян, - Ізраель, Каліфорнія, Кот дАзур, Лондон, Скандинавія. Потрібно створити відповідні посади (скоротивши інші непотрібні і застарілі).

Хто це має робити?
- Міськадміністрація
- Відповідальні за трансфер технологій у навчальних закладах та НДІ-тах
- Львівська Торгово-Промислова Палата
- Асоціації підприємців, причому не якась одна, а консорціум, і бажано вкупі з якимись іноземними партнерами (для передачі досвіду)

Як це треба робити?
- Краще ніж у Польщі чи інших країнах ЦСЄ, - треба цілитись вище, бо інакше ніколи не наздоженем. Вони поки зайняті субсидіями ЄС (бюрократією) - якраз час розвивати підприємництво.
- На нормальному бюджеті (аргумент, що грошей нема - це відмовка - бо вони є, і багато)
- Терміново, нагайно і з почуттям втраченого часу (треба бігати - не ходити, треба листуватись електронною - не гаяти час на мобільному, не сидіти в офісі - працювати на ноутбуці в аеропортах)

І тоді до Львова почнуть повертатись, як колись повернулись до Дубліна.

М'які методи розвитку ринку нерухомості

На ринку нерухомості потрібно більше гравців, щоб пожвавити конкуренцію, водночас потрібні нові ринки та нові ніші на існуючих ринках. Міська влада може застосувати мякі методи (на відміну від відвертого лобіювання або придушення):

• Провести демонстрацію потенціалу ринку на міжнародних виставках та зустрічах девелоперських організацій - потрібно заохочувати інвесторів (можна разом із декількома іншими великими містами з України або разом із сусідніми районними центрами)
  
• Розробити детальні інформаційні матеріали про стан ринку, ризики та нормативну базу - це спростить роботу не лише початківців, але й дозволить вивести з тіні вади існуючого ринку
  
• Чітко визначити пріоритети розвитку ринку нерухомості, наприклад більше якісних та дешевших офісних приміщень для малого бізнесу або покращення візуальної якості та архітектурних рішень житлових будинків (створювати будинки, на які люди приїжджатимуть подивитись), комплексний ремонт старих будинків (якісний та у відповідності із культурно-архітектурними нормами)
  
• Провести економічний фаховий аналіз ринку - закласти гроші до бюджету на ці цілі - від білого до сірого та чорного ринків оренди, купівлі-продажу, оцінки та повернення із застави, розробки, архітектурного супроводу, будівельно-монтажних робіт, і т.д. Скільки гравців на ринку - з України, іноземних, яка динаміка зростання конкуренції. Визначити рекомендації, які ринки вже достаньо зрілі, щоб бути привабливими, а де потрібних поштовх, промоція, розяснення, допомога і т.д.
  

Роль міста у комерціалізації досліджень

Таємниця успіху ринкової економіки полягає у налагодженому ланцюгу проблема-дослідження-рішення-гроші. Коли є якась проблема (від польоту на Місяць до іржавої води з крану), є фахівці/фанати/генії, які готові думати та шукати рішення. Де процес дослідження. Будь-яке рішення має бути оформлене у вигляді винаходу, приладу, концепції - чогось, що власне можна використати і ЧОГОСЬ, що власне і становить рішення. Таке ЩОСЬ має мати ціну і його треба продавати - тим, хто має подібну ж проблему.

До чого тут Львів? Бо у місті є купа проблем - і старих, і нових, і таких, про які ніхто не здогадується. Можна так побудувати способи рішення проблеми, щоб дозволити інкубацію місцевих успішних бізнесів/компаній/корпорацій.

Ідеї
- Профінансувати аналіз винаходів вже запатентованих місцевими (і не лише) дослідниками стосовно їхньої відповідності проблемам міста. Подивитись на комбінацію джерел фінансування для отримання рішення (від патенту до приладу) - бюджетне, дослідницьке, комерційне, з фінансових ринків. Подивитись яка вже існуюча компанія здатна запропонувати бізнес-план, щоб не лише реаліувати це ршення у Львові, але у продати де-інде.
- Скласти перелік категорій проблем. Створити певний фонд "диких ідей", поруч із ним створити клуб банків та фондів, готових аналізувати та брати ризики . Запросити компанії, як старі так і нові, запропонувати проекти, спільні із дослідниками. Головна мета - спонукати компанії комерціалізувати винаходи та привчити банки фінансувати ризиковані проекти.

Що можна зробити із смітттям

Чому не спробувати подати ідеї про те, що зовсім не тямиш? Парадокс? Може і так, але ще більший парадокс, що ті, хто начебто є еспертами, за 20 років нічого не зробили. Йтиметься про СМІТТЯ. Проблема - сміття є багато, сміттєзвалище є одне і переповнене, сміття стає все більше із зростанням заможності, грошей не було і немає і це не дуже приятна проблема, щоб про неї говорити.

Як можна дивитися на цю проблему? Так, як роблять завжди - шукати варіанти, що робити із сміттям. А чому не почати розмови з іншого боку?

Погляд 1. Зменшити продукування сміття

• Зібрати у міській раді представників торгівельних мереж та базарів і провести діалог, що можна зробити спільно 1) щоб заохотити споживачів задумуватись над кількістю речей, що йдуть в сміття, 2) зменшити використання пластику в торгівельній мережі (кульочки - геть)
  
• Провести толкову, яскраву, вдумливу інформаційну кампанію про сміття
• Сміття намагаються не зауважувати - ящики переважно заховані добре і десь у дворі. Як привернути увагу? Наприклад, можна поруч із смітниками поставити таблички із вагою сміття, вивезеного із даного смітника і графік зростання/зменшення + якісь порівняльні факти (1кг сміття - 3 дерева). Провести конкурс серед НУО та шкіл - ідей буде безліч.
• Організувати ярмарки-продажі. Що для когось сміття - для іншого мрія року. А де і як такі люди та їхні речі мають знайти один одного? У Львові є десятки компактних спальних районів, де люди можуть перенести речі з будинку в будинок. А скільки радості для дітлахів - побавитись у торговців? Й скільки сміття буде врятовано! і громада почуватиметься громадою, а не випадковими сусідами на дворі.
  

Погляд 2. Зробити сміття вигідним для продажу.
Якщо ми знаємо, що сміття може принести гроші, ми зважимо на те, чи викидати чи ні. Часом це смішні гроші - але якщо ми знаємо когось, для кого це зовсім не смішні гроші - це змінює ставлення.

• Десь там під Львовом є целюлозно-паперовий завод. Йому потрібна вторинна сировина - містові потрібно позбутись вторсировини-потенційного сміття. Потрібно знайти формулу співпраці.
• Залучити дослідників для вивчення складу сміття - що власне викидаємо? Потім створити табличку, де в одній колонці - тип сміття, у другій - кому це сміття може стати вхідною сировиною.
  
• Подивитись , які ферми готові брати біо-сміття на корм худобі чи на добрива - і дешевше, і біо, і зіпсуті продукти підуть не в сміття
• Найгірше забруднення - від пластику (упаковки) - але точно є хімічні заводи, здатні переробляти цю сировину на щось корисне.
  

Погляд 3. Іновативні підходи до збору сміття
Традиційний підхід - розставити ящики для збору сміття і чекати поки вони не наповняться. Розбудувати систему сортування сміття і дорого, і потребує часу, а також адаптації до ментальності.

• Бабці-екологи: у кожному будинку є бабці, які сидять без роботи, які животіють на пенсію але які готові щось робити - ці бабці є потенційними неоціненними помічниками міста. Вони можуть збирати розсортоване сміття від мешканців будинку (наприклад, у мішках різного кольору) і виносити у певний час дня на двір, коли відповідна машина приїде зібрати. Оплата на ставку і за кількість. ЗМІ мають допомогти у промоції цієї роботи. Мешканцям менше головного болю із виносом сміття.
• Будівельне сміття - сервіс за викликом. Такі послуги вже є. Зважаючи на те, шо наступні 50 років місто буде систематично покращувати житлові умови, а потім почнеться перебудова Сихова - будівельного сміття буде більше і більше. Як скласти ланцюг постачання - від свідомого споживача, який знає як і де викликати такий сервіс з вивозу, до компаній-вивізників, які знають де його утилізувати, до переробників, які мають чіткий технологічний процес. Тобто будівельне сміття вже збирають - але його не переробляють.
  
• Двірники - якщо кожен двірник чітко знає, де завезти певний тип сміття, за який йому заплатять - він домовиться із магазинчиками, мешканцями - і таким чином менше піде на сміттєзвалище.
  

Погляд 4. Попередити виникнення сміття
Скоро у сміття підуть старі компютери, мишки та клавіатури, мобільні телефони і т.д. (т зв сміттєтроніка).

• Повчитись від країн ЄС, які механізми вони впроваджували - 25 країн мають різні національні системи - тобто це 25 способів! Зібрати торговців електронікою та технікою та обговорити план дій. Рано чи пізно їм це доведеться робити - вчитися що робити із повернутими колись проданими товарами. Краще вчитись вже.
  
• Масові заходи - це десятки тон сміття нарано. Якщо продумати план дій із організаторами - принаймні половина піде назад у переробку, не на звалище.
  

Погляд 5. Підвищити гідність людей, які працюють із сміттям.
Гидко, бридко, сморід, противно - асоціативний ряд із роботами, повязаними із цією сферою.

• Провести аналіз умов роботи - що можна зробити із мінімальними витратами. щоб максимально покращити умови роботи - запитати самих людей. Не здивуюсь, якщо начальство за ці роки ніколи не питало безпосередніх виконавців.
• Познайомити людей - часто ці професії не є надто соціальними - провести якійсь зустрічі для того, щоб зробити життя людей більш цікавим, щоб були якійсь моменти спілкування. Зустрітись із компаніями-переробниками вторсировини, або навіть виробниками упакування і т.ін. - щоб люди відчули себе поміченими суспільством.

Звичайно, тема сміттєзвалища та переробки сміття - важлива, і потребує окремого аналізу.

Міжнародність міста

Львів є дуже гомогенним - дуже українським, дуже словянським і абсолютно відстороненим від впливу іміграції. Так довго не буде. Із зростанням заможності, відкриттям економіки для інвесторів та старінням населення у Львові буде більше людей незвичної зовнішності. Як ми до цього готуємось?

Чому не залучити школи, університети та неурядові організації до покращення культурного розуміння? Чому місто не фінансує заходи спеціально для іноземних студентів (наприклад певні можливості для інтеграції в українське суспільство)? Згодом постануть питання дозволів на роботу для іноземних працівників - чому міській владі не зробити перший корок назустріч і не посприяти створенню чіткої і легкої системи отримання цих дозволів і мати інформаційні матеріали про процес для працівників та працедавців? Інфо-рекламна кампанія із заохочення відкритості та толерантності по відношенню до іноземців або новоприбулих українців. Провести іновативну кампанію, яка б зробила негативне ставлення до іноземців (особливо з Азії та Африки) "немодним", - це дуже актульно для молоді, особливо непрацюючої й схильної до агресії. Або яка б показала львівян десь у Китаї або Африці - щось люди задумались над глобалізацією. Залучити базари, будови, університети та інші місця, де реальна поява іноземців - або де вони вже працюють.

Краще попередити проблему, ніж воювати з наслідками.

Як оживити мертве місто

Львів вимирає щовечора. На вихідні містом прогулюються хіба люди старшого віку після відвідання церкви або підлітки, яким немає де більше дітись. У Львові є хіба з десяток нічних клубів, половина з яких повторюють один одного за стилем музики і публікою. Для майже мілйонного міста це майже тавро - місто сумне, мертве, нецікаве, зачинене у квартирах і домах.

Ми можемо краще. Що можна зробити:

1. Збільшити бюджет на проведення заходів у місті - як міський, так і районний. Проводити прозорі конкурси на розподілення коштів. Обовязковою умовою має бути здатність організаторів знаходити кошти спонсорів або інше фінансування. Заохочувати міжнародні заходи, так само фінансувати заходи, подані на розгляд не-львівськими і не-українськими організаторами. Слідкувати за легальністю грошового обігу та податками від субпідрядників.
   
2. Створити організаційну групу із допомоги у логістично-адміністративному супроводі заходів - охорона громадського порядку, узгодження із законодавством, громадськістю, вивезення сміття після заходів і т.д. Саме така орггрупа здатна полегшити життя організаторів заходів.
   
3. Скласти річну програму заходів, особливо вже існуючих, провести переговори із організаторами, зясувати яким чином можна збільшити масштаб існуючих заходів; скласти теріторіальний план подій, акцій, заходів (не лише у центрі); план за типом заходів (концерти, фестивалі, гуляння, під вікритим небом - у закритих приміщенням, нове мистецтво - етно/фольк і тд); обговорити які заходи стануть центроутворюючими у річній програмі (чому вони унікальні, не лише для України але й для Європи). Мета - у Львові має щось відбуватися протягом цілого року - на вулицях, у залах, у різних місцях.
   
4. Створити каталог ідей нових мистецько-артистичних закладів і заходів - для потенційних інвесторів та партнерів (парування попиту і пропозиції), допомогти із пошуком приміщень (особливо придатні закинуті підвали чи законсервовані комунальні приміщення) та сприяти на рівні міської влади та дозвільної системи
   
5. Утворити дорадчу раду - не традиційну бюрократичну із технократами, а змішану, із представниками студентства, артистів, бізнсменів, політиків - мета ради - надавати рекомендації та ідеї як пожвавити громадське життя у Львові (не у плані залучення у політику а від слова "громада" - як вивести людей з квартир на вулиці). Створити віртуальний центр ідей , де будь-хто міг би подати свої ідеї
   
6. Провести аналіз інституційної інфраструктури культурно-мистецької сфери - тобто скільки компаній, організацій, асоціацій і тд залучені у цю сферу, який обіг, яка динаміка діяльності, наскільки ці структури залучені в європейські структури або міжнародні форуми та асоціації, - вималювати картину справжньої ситуації (можливо й робити немає кому). Віштовхнутись від результатів цього аналізу та скласти стратегію поступового розвитку культурно-мистецьких інституцій у Львові.
   
7. Провести кампанію із заохочення маленьких самоорганізованих мистецьких акцій - низових ініціатив, надавати малі гранти для груп студентів, мешканців або митців - саме такі акції здатні створити правильну динаміку у місті та дозволити людям навчитись, поексперементувати, абратися досвіду