27 липня 2008 р.

Оподаткування бездіяльності

Згідно законодавстсва міська влада має право запроваджувати місцеві податки. Фінансування для міського бюджета і так катастрофічно бракує. Яким чином податково стимулювати діяльність, яке спрямована на вирішення соціальних проблем?

Наприклад, багатоквартирні будинки руйнуються через брак фінансування утримання спільних територій, - фасадів, ліфтів, балконів і т.д. Це становить загрозу життя перехожих та псує обличчя міста. Чому не запровадити податок на власників/мешканців тих будинків, які нічого не роблять для їх утримання? Механізм:
1. Визначення проблеми та кошторис та її розв'язання
2. Пропозиція мешканцям багатоквартирного будинку - включаючи певну частину субсидії від міста
3. У випадку відмови - починаємо нараховувати податок
Логіка податку - створенння загрози та спотворення умов життя інших мешканців міста та накопичення витрат на майбутнє для служб міста (у випадку техногенних катастроф).

Впровадження подібних податків, принаймні спроба їх запровадження, здатні спонувати до активізації створення асоціацій власників.

Лобіювання транспортних рішень

Створення ефективної транспортної системи, замкненої на Львові, дозволить містові зростати, набувати ваги у регіональних процесах. Транспортна система - це одна із тих сфер, де часова лакуна від рішення до впровадження є найбільшою. Ефективне лобіювання віповідних рішень є дуже важливим з боку керівництва міста для позитивних рішень на користь міста у наступний період.

• Наполягати на включення Львова у маршрутні сітки авіакомпаній
• Продумати стратегію перетворенння львівського аеропорта на базовий для якоїсь авіакомпанії
• Залучати рейси у дивні міста - зокрема по СНД та малих містах цетральної та східної європи, чорноморського басейн - разом із зростанням економіки зростатиме і важливість цих рейсів
• Продумати можливості розширення сполучень з іншими континентами - Пн Америкою, Китаєм
• Лобіювати приватний капітал на розбудову концесійних доріг навколо Львова у регіональних напрямках (на Волинь, Тернопіль і тд)
• Впроваджувати спільні проекти із Залізницею із запровадження якісного швидкісного руху на певних напрямках, зокрема на регіональних (Львів-Трускавець). Метою має стати можливість дістатися зручно і яксіно у будь-який регіональний центр навколо Львова за 2 години - найближчі обсасні та районнні центри.
• Лобіювати інтереси Львова в європейських проектах, зокрема транспортних коридорах
• Започаткувати програму планування транспортної системи на наступні 50 років, врахувати проекти та прогнози щодо технічного поступу, обєктивних змін (менше бензину) та неминучих аспектів мобільності (більше потреб для подорожей)

Створення технічних секретаріатів дорадчих рад

Чи є у Львові дієвий механізм представлення інтересів різноманітних груп впливу, тобто представницькі можливості? Люди та організації, задіяні у сферу культури, промисловості, інвестори, споживачі, держслужбовці? Існують дорадчі ради, періодично звітуються про круглі столи, водночас можливості залучення та існування дієвих інструментів лишається примарним.

Будь-який дієвий механізм представлення інтересів певних груп впливу повинен мати технічний секретаріат, тобто декілька людей, які отримують зарплату за обслуговування представників цієї групи впливу, зведення думки та доведення цієї інформації до можновладців. Відсутність технічних секретаріатів призводить до підкилимної боротьби між поодинокими організаціями, асоціаціми за бюджетне/міське фінансування, за створення "своїх" та "інших" інституцій. Можновладці страждатимуть від відсутності різних думок з того чи іншого приводу. Лише коли незаангажований технічний секретаріат подаватиме інформацію, керівники міста матимуть більше опцій для вибору.

15 червня 2008 р.

Розумне освітлення

Вартість електроенергії зростає, міська влада робить певні кроки для зменшення енергоспоживання, зокрема в бюджетних установах. Водночас мешканці і далі нарікають про неосвітлені під'їзди, проходи та вулиці. Водночас достатньо пройтись спальними районами Львова ввечорі, щоб побачити десятки, сотні під'їздів, освітлені тобі, коли ніхто ними не ходить.

Чому у місті не встановлюють системи автоматичного освітлення, які реагують на рух або які автоматично вимикають освітлення через визначений, короткий період? Подібні системи освітлення є нормою в розвинених країнах, навіть у наших сусідів. Що можна зробити:
  1. Прорахувати економію коштів від встановлення таких систем (методології є кому розраховувати, див тут)
  2. Визначити необхідний обсяг коштів
  3. Підготувати програму для бюджетних установ та для приватного сектору (зокрема для кондомініумів та ЖЕКів), яка б включала доступ до пре-кваліфікованих виконавців та постачальників, методологію оновлення систем освітлення, рамкові угоди з банками на фінансування, опис проекту та ресурси на промоцію програми та навчання відповідальних осіб
  4. Провести переговори з Львівобленерго про зміну тарифів, які б стимулювали населення переходити на прогресивні системи освітлення (вищий тариф для під'їздів, де даремно горить світло)
  5. Отримати фінансування на програму (держ бюджет, міжнародні фінансові інституції або довгострокові кредитні ресурси)
Окрім безпосереднього зменшення енергоспоживання, кращого освітлення, програма здатна створити додаткові робочі місця (підрядники, виробники подібних систем), спонукати мешканців до активнішого переходу від ЖЕКів до об'єднань власників та сприяти підвищенню екологічної свідомості львів'ян.

14 червня 2008 р.

Львову потрібні кращі забудовники

Мільйонне місто забудовують цегляними копіями панельних будинків часів розвиненого соціалізму, при чому подають це як квартали мрії, еко-будинки, європейські стандарти і т.д. Єдине європейського у всіх без виключення новозбудованих будинках - це ціна на квадратні метри. Чого бракує:
  • думки про людей - новобуди не забезпечують зручності ані мешканцям, ані перехожим, не-функціональні глиби цегли, бетону або шкла, навалені на дорогоцінні квадрати міської землі, намішані на людській роботі і пропитані кредитними коштами - ось і все від думки про зручність
  • стилю - архітектурні рішення не витримують жодної критики. Хто із людей здорового глузду навіть за 10 років дивитиметься на ці псевдо-творіння? Слогани на кшталт "наше місто - найкраще" давно є популізмом. Львів 1910 р. дійсно є найкращим.
  • нових технологій будівництва - за аргументами про відсутність навичок і технологій стоїть лише небажання вийти за рамки Львова, щоб знайти ці технології та небажання вкладати кошти у розвиток власне людей - будівельників, мулярів, робочих - щоб навчити їх цих технологій.
  • поваги до мешканців - і в першу чергу від міської влади, яка дозволяє будувати те, що будують зараз, яка не встановлює правил, негнучно ставиться до земельних питань, не заохочує будівництво, не стимулює креативність в архітектурних рішеннях та конкуренцію на скрізь без винятку дотичних ринків.
Що можна зробити
  • Привезти до Львова іноземних та навіть інших українських девелоперів, забудовників і т.д. Всіляко сприяти їхній появі, не порушуючи правила конкуренції. Надсилати інформаіцю англійською мовою, повідомляти про земельні аукціони за багато місяців наперід, допомогати розібратись з правилами (дозвільній системі), визначити уповноваженого міськадміністрації за контакт з іноземними девелоперами - при чому з депертаменту іншого, ніж безпосередньо відповідає за аукціони та земельну політику. Потрібно негайно створити якісну конкуренцію львівським забудовникам, які і самі не конкурентноспроможні на інших ринках, й усіма способами лоббіюють проти нових конкурентів. Потрібно зламати цей псевдо про-галицький зговір.
  • Під час будівництва громадських установ або закладів (університети, мед установи і т.д.) навадати субсідії на кращі архітектурні рішення - на проплату (прозору, на конкурсі) архітектурної документації. Без цього матимемо будови на кшталт нового кемпусу Українського Католицького Університету - вкладено багато - а дивитись немає на що (при чому це була хіба не єдина будова навчального закладу за останні 15 років).
  • Змінити правила затвердження архітектурних проектів - вимагати іновативності від архітекторів і заохочувати цю іновативність через дозвільну систему. Створити міжнародну дорадчу раду над управлінням архітектури, зменшити вплив "громадської думки" (якою легко маніпулювати як з точки зору соціології, ПРу так і розуміння, - більших львів'ян навряд чи бачили навіть 20 міст в Європі за своє життя і не можуть бути експертами). Водночас відповідальні працівники міськдержадміністрації мають особисто захищати рішення перез ЗМІ - регулярно виходити на громадські слухання.
  • Визначити далекоглядні вимоги до забудовників - визначити 5-10 пріоритетних / стратегічних районів забудови і встановити вимоги до забудовників, які мали б запропонувати рішення, які б стали б пам'яткою архітектури 21 сторіччя, були зручними, екологічними, покращили б життя навколишніх районів та спонукали б розвиток (або соціальне перетворення) цілих районів. Провести конкурс на розробку комплексного плану розвитку таких ділянок/проектів - запросити консорціуми місцевих закладів (на кшталт інституту містобудування) та передових міжнародних агенцій - для того, щоб наші вчились, а місто отримувало б найкраще в світі.
  • Вимагати від девелоперів, забудовників, підрядників, будівельно-монтажних компаній розкриття інформації про впровадження нових технологій, навчання, іновацій і т.д. Під час подання заявок, під час зустрічей, під час отримання дозволів та ліцензій. Зрештою, просто попередити, що міська влада не планує зважати на їхні балачки про проблеми (немаємо, дорого, не можемо і т.д.), - компанії існують для того, щоб їх вирішувати. Ті, які не можуть або не хочуть - мають зникнути з ринку.
Потрібно прокинутись, роздивитись навкруги, озирнутись навколо і визнати - нас дурять, - мешканців, місто, людей. Ми маємо право жити у кращих будинках, ходити по-між кращими будівлями та бачити гарну архітектуру. На дворі - 21 сторіччя.

29 травня 2008 р.

Вміти вибачатись

Міська влада не вміє вибачатись за незручності:
  • Стовпотворіння в аеропорті - замість незграбної реклами на колонах в аеропорті можна було б десь повз стіну поставити невеликі але гарні дошки із вибаченням за спричинені незручності та інформацією про те, коли і як буде готовий новий аеропорт
  • Корки в місті - у маршрутках можна було б вивести перепрошення на радіо замість (часом) беззмістовної реклами на маршрутко-телебаченні
  • Ремонт дороги - дошка-оголошення із вибаченням за спричинені незручноті та інформацією про те, коли це тортури закінчаться
І справа не лише у владі - будівельні контори-підрядники, забудовники, управлінські структури - не мають культури вибачатись. Незручноті сприймаються як належне. Подібний підхід потрібно змінювати, потрібно вибудовувати правильну логіку ведення бізнесу - для споживачів, для людей, для самих себе. І якщо щось є незручим, за це прийнято вибачатись.

17 квітня 2008 р.

Чим займаються львів'яни?

Успішне місто має пропонувати мешканцям гідну цікаву працю - робочих місць має бути багато, зокрема таких, що потребують високої кваліфікації. Чим більше категорій робочих місць, які може запропонувати місто пошукачеві праці - тим більш привабливим і динамічним є місто. Чи хтось проводив обстеження ринку праці у Львові, ґрунтовне, змістовне і аналітичне? Хто достеменно знає, де саме працюють молоді люди - дійсно працюють, не рахуються? Чи люди мусять підробляти чи вони задоволені основним місцем роботи? Хто знає, які найекзотичніші або найфутуристичніші фахи запропоновані на ринку Львова? Скільки робочих місць вимагають щоденного використання різних мов, скільки - відряджень, яка тривалість роботи працівників на одному місті? Скільки іноземних громадян працює у Львові? Як люди підтримують рівень своїх фахових знань або навчаються новим? Звідки мігрують люди до Львова - з області, регіону, зза кордону? З яких причин?

Маючи ці дані, можна співставити із тим, що пропонують ринки праці у розвинених країнах або з тим, що пропонують львівські університети та навчальні заклади. Можна думати про стратегію та дбати про розвиток.

Лище побіжний перегляд сторінки львівського регіонального центру зайнятості засвідчив повну відсталість цієї інституції від сучаного життя. Можливо, з підбором швачок та будівельників вони можуть допомогти, але коли у базі даних резюме подають новини з напів-оголеними телеведучими та сам сайт виглядає наше першотравнений транспарант - це сумно. Це не поступ - це деградація. Краще дозволити компаніям зайняти цей ринок і ліквідувати і подібні центри, і податки на їхнє утримання.

15 квітня 2008 р.

Торгово-розважальні центри

Львів починає жити у темпі інших великих міст - з торгово-розважальними центрами. Місто перетворюватиметься на громаду споживачів - які заробляють для того, щоб тратити. Останнє надходження - ТРЦ Леополіс. Львові подібні центри вкрай необхідні, проте девелопери не повідомляють про ті проблеми, які створюватимуть подібні ТРЦ. Що можна було б зробити:
  • Чи перероблятиметься сміття, яке продукуватиме ТРЦ?
  • Як ТРЦ вплітатиметься у соціально-культурну текстуру міста - чи будуть місця для культурних презентацій, чи зарезервовані субсідійовані місця для авторських крамниць львівських дизайнерів, площі для виставок картин і т.д.
  • Потрібно рахувати викиди парнікових газів, які спричинить будівництво цього ТРЦ, - він споживатиме величезну кількість енергії - чи використано принципи зеленого дизайну, чи власники задумуються над альтернативними джерелами енергопостачання - площа даху вимірюватиметься десятками кв.м.
  • Як ТРЦ працюватиме із мешканцями міста, які можуть лише спостерігати за карнавалом конзюмеризму? Чи викидатимуть продукти чи передаватимуть у притулки?
  • Чому до розробки не залучені жодні із львівських архитекторів - як ТРЦ використовуватиме елементи сусто галицької архітектури? Чи він стане звичайним стандартним ТРЦ, яких тисячі по світі - точна копія з трохи іншим логотипом? Що виділятиме ТРЦ по-між інших?
Простіше задуватись над цими питаннями зараз, коли можна використати найкращий світовий (не лише польський) досвід та навчитись із помилок іншим, відслідкувати тенденції та наслідувати тренди. Крім того, на суспільно-корисні цілі можна залучити дердфінансування (з місцевого бюджету або проектів, які фінансуватиме ЄС в рамках програми добросусідства).

Студентські практики у Львові

Студенти зобов'язані проходити виробничі практики. У багатьох випадках це робиться заради галочки та купи нікому не потрібних звітів. Водночас практика - це унікальна можливість проявити свої таланти для молоді, яка шукає можливостей найкращого працевлаштування. Розбудова гнучкої, корисної та розвиненою системи виробничих практик зможе дозволити Львову значно покращити якість людських ресурсів. Що можна зробити
  • Виділяти додаткове фінансування практикантам на підприємстах та компаніях за умови, що такі підприємства подадуть опис завдань (1 сторінка максимально) та після закінчення практики - опис виконаної роботи або фото- чи відео матеріали (текст - макс 1 сторінка). Зобов'язання оприлюднити цю інформацію дозволить відсіяти непотріб
  • Провести семінари, наради та роз'янювальні групові телеконференції для відділів кадрів та спеціалістів із персоналу з промоцією схеми
  • Приз за найкращу практику для підприєства/компанії та практиканта
  • Виділити спів-фінансування для декількох проектів із створення системи пошуку місц для проходження практики (віртуальні та фізичні), з метоб створення здорової конкуренції
  • Створити посібник із зразками схем проведення, планування стажувань, мотивації практиканта, підказками стосовно ттого, що можна поручити практикантам (зважаючи на їхні певні навички, якими навіть менеджери певно не володіють) і т.д.
  • Проводити зустрічі із практикантам Львова - зокрема на виробничих підприємствах, з метою промоції певних фахів та спеціальностей, які отримують напрочуд мало уваги з боку заанґажованих ЗМІ

31 березня 2008 р.

Робоча група мерів Великого Львова

Так чи інакше, раніше чи пізніше, Львів розростеться поза географічні межі власне міста. Влада передмість, селищ та міст навряд чи погодиться на добровільне приєднання до Львова. Замість потенційної конфронтації, закладеної у самому факті економічного розвитку та зростанні заможності (львів'яни будуватимуть будинки навколо Львова), можна створити середовище спільної дії, - створити постійнодіючу робочу групу мерів поселень навколо Львова та власне мера Львова, яка зустрічатиметься раз на місяць для обговорення стратегічних питань, які торкатимуться усіх - наприклад, водозабезпечення, чи питання сміття (наразі це може бути не актуальним для певних сіл, але із навалою львів'ян діючі комунальні системи не витримуватимуть і чесно очікувати допомоги від Львова), доріг та громадського транспорту, розподілу податків і т.д. Координацію групи може виконувати обладміністрація. Подібний колегіальний орган може згодом стати мерією Великого Львова.
Чому думати про це зараз - бо саме зараз Львів починає багато проектів, які мають у собі неабиякий запас конфліктів (шум від аеропорта, збільшення сміття, забудова комерційною нерухумістю і т.д.) і краще заінвестувати час у це зараз, ніж витрачати значно більше часу та зусиль для розв'язання конфліктних ситуацій у майбутньому. Та й краще мати гармонійний край, з толковим планом розвитку а не хаос, коли маленькі села раптом перетворюються на "містечка крутеликів" без жодної якості життя, плану забудови та необхідної інфраструктури. Крім того, з наступного року почнуться проекти, фінансовані ЄС у рамках програми Добросусідства - робоча група може спільно визначити пріоритетні проекти для регіону.