Прозорість громадських організацій, які фінансуються з міського бюджету

Якщо місто підтримує фестиваль, захід громадської організації - це чудово. Львівська міська рада надає у цьому приклад іншим в Україні - і відповідно маємо постійно зростаюче коло туристичних заходів, культурних ініціатив, проектів, груп і таке інше. Підтримка містом надається на конкретні цілі - і це добре, і звітуються за витрачені кошти певно нормально. Але є одне "але" - хто стоїть за цими організаціями, особливо громадськими? Чи можна вступити до лав цих організацій пересічному львів'янину? Чи мають такі організації надходження окрім фінансування міської ради - чи все іде чорним налом? Чи мають такі громадські організації публічну звітність - можна зайти на їхній сайт і завантажити фінансовий звіт за 2009р, наприклад? Якщо ви неприбуткові та громадські - чому не звітуєтесь, чого приховувати?

А проблема власне у тому, що багатьма соціально значущими ініціативами криється звичайна управлінська безпорадність - самодурство керівників, які вважають всіх винними їм бо вони такі мудрі або вважають що їм всі винні бо вони такі генії, междусобойчики груп, наближених до фінансування, без жодного бажання ставати комусь підзвітними, відсутність розуміння що таке прозорість.

Що можна зробити?

Провести аудит всіх громадських організацій та загалом неприбуткових організацій, які фінансувались з бюджету міста на предмет наступного
1) Чи відомо яка система членства в цій організації - хто веде членство, які умови вступу, скільки членів має організація?
2) Чи відомі структури управління - як обирається керівництво, чи є наглядова рада?
3) Чи є сайт організації де можна побачити чим вона займалась попередні роки? Звіт про діяльність?
4) Чи існує прозора фінансова звітність організацій? Можна завантажити фінансовий звіт?
5) Яка структура фінансування організації - чи є внески членів, скільки різних донорів підтримали цю організацію?
6) Чи є штатні працівники в організації які отримуть білу зарплату?
7) Чи є конфлікт інтересів між людьми в правлінні ГО та людьми в міській раді?

Такий аудит може відкрити багато цікавих речей. Потрібно ввести вимоги про прозорість ведення діяльності до громадських організацій, які претендують на фінансування з міського бюджету - потрібно призвичаювати ГО буду справді громадськими.

Інший варіант - ставайте компаніями, але тоді отримуєте зовсім інакші умови роботи з містом - тендери, правила, програми і т. ін.

Штрафи за поганий стан будинків

Чому місто має ремонтувати чийсь дах? Чому ефемерний ЖЕК за копійки, які йому платять, повинен утримувати чиїсь під'їзд? І чому місто має турбуватись капітальними ремонтами будинків, які місту не належать (а належать мешканцям цих квартир)? Чому мешканець будинку не встане о 6 ранку і не піде відкидати сніг коло свого будинку, а чекає на працівника ЖЕКу, який це має зробити за 50 грн на день (в кращому разі) коло 20+ будинків?

Львів'яни живуть у гіпертрофованій реальності - хтось має робити щось за них стосовно того, що належить їм, - бо мусить. ОСББ та інші вправи - це добре, але робиться на добровільних засадах. Законодавство незворушне останні 20 років. Половина персоналу міської ради займається ЖКГ, яке давно вже місту не належить. Якщо хтось має щось за мене зробити - звичайно це не додає мені стимулів вкладати власні кошти, а якщо їх немає - думати про те, де їх знайти. Порушена мотивація, система підсилює розтліваючи мотиватори - пасивність, інертність, безініціативність, безвідповідальність, звичайну лінь.

Що можна зробити?

Вжити радікальних заходів - визнати, що ЖЕКів не буде, що мешканці будинків мають домовлятись між собою і шукати хто буде утримувати і ремонтувати будинки. Як це зробити - ввести штрафи за поганий зовнішній або внутрішній вигляд будинків - за дахи, що протікають, за нечиті під'їзди, за будинки в аварійному стані. Штрафи з власників квартир у цьому будинку, з усіх разом. Звільнити персонал ЛМР, який займається ремонтами і додати персоналу в юридичний відділ. Судитись і відсуджувати, - якщо немає коштів - для чого жити в такій квартирі - продавайте і шукайте таку, яку можете дозволити або вимагайте підвищення зарплати (бо будуть аргументи - немає грошей) - ваші проблеми - це не проблеми міста, це ВАШІ проблеми. Львів'яни повинні навчитись нести відповідальність і сприймати нерухомість як те, що воно є - актив, який можна купити і який можна продати - а не те, що їх належить і належить лише те, що всередині і ніяк не те, що ззовні. І стандарти мають підвищюватись - якщо сихівські будинки мають термін експлуатації 30 років - то нехай мешканці і переймаються де вони будуть жити у 2020р. - будинок має бути або капітально відремонтований, або мешканці - виселені. Це стане революцією мислення.

Лобіювати в Раді зміну закону про ЖКГ, - перекласти відповідальність на власників, а не на територіальні громади.

Якщо суди програються, закони - не міняються, ввести комунальний податок - зробити всі ті обґрунтування скільки потрібно на утримання, ремонти і все решта - і окласти кожний квадратний метр у Львові величезним податком на відновлення та утримання житлового господарства. Виключення - ви є член ОСББ і територіальна громада міста не несе відповідальність за ваш будинок. Лишити штрафи в силі - ОСББ теж може забути чистити під'їзди або капітально ремонтувати будівлі.

P.S. жоден мер не пройде з такою програмою - пасивність непереможна - активність - політично не продається

Іноземні мови для львів'ян

Без підвищення знання англійської мови ключового персоналу (та і просто персоналу) промисловість та послуги приречені на перебування у стані зомбі - ніби і є зростання, ніби щось робиться, але це все не можна назвати успішним розвитком. Керівники відділів з продажу, менеджери, власники - у більшості підприємств, особливо малих та середніх промислових англійська або відсутня або на рудіментарному рівні. Як можна сподіватись на розвиток екпорту або залучення інвестицій за таких умов?

Мовні школи - пересічний директор не піде вчитись до групи, де половина людей мріє про виїзд за кордон і з якими йому немає про що говорити. Репетитори - немає мотивації вчитись самому, і розмовляти англійською з іншим українцем ще не сприймається як спосіб навчання.

Що можна зробити?

Програму спів-фінансування навчаняя англійської для керівництва підприємств, коли 30% покривається студентом (керівником/менеджером), 30% - його підприємством, а 40% - містом (про пропоції можна дебатувати). Мовні школи, асоціації/кластери швидко створять відповідні програми та знайдуть відповідних слухачів.

Так, є ризик що результата може не бути - керівники або не будуть навчатись або закриють компанії. За 3 роки після початку такої програми провести незалежне оцінювання - як вплинула програма на розвиток бізнеса у Львові, - чи зріс експорт, чи було залучено інвесторів, чи загалом стан підприємства покращився?

PMO - Project Management Office

Наївно очікувати що працівники міської ради будуть управляти багатомілйонними проектами фінансованими Єврорпейським Банком Реконструкціх та Розвитку (ЄБРР) або іншими великими проектами за 1500 грн зарплати (і навіть додатковою премією), - не важливо як - погано чи добре - але такі проекти за такі зарплати не впроваджуються. Львів'яни мають звикнути, що за відповідну роботу потрібно відповідно платити, - все решта - популізм і відверта брехня.

Наразі згідно законодавства підвищення зарплат є неможливим, окрім того, є відвертий брак компетентних людей у місті - виїхали, зайняті у власному бізнесі, можуть управляти - не розуміють особливостей державного сектору. Ось і маємо ситуацію, коли проекти освоюються на ентузіазмі, не зважаючи на, - більше випадково і на диво, ніж через наявність відповідних структур. Така ситуація є загрозою для міста - достатньо щоб 3-4 людям в міській раді набридло впроваджувати великі інфраструктурні проекти за просто так з купою менінгітів і звинувачень, - і з мінімальною можливістю для відкатів (ЄБРР краще контролює власні кошти ніж місто чи КРУ).

Що можна зробити?

Вжити вибробувану технологію - створити Project Management Office (PMO). РМО - це зовнішня компанія, яка надає послуги з впровадження великих проектів. Компанія фактично надає людей - менеджерів проектів, які реалізовують проекти - обирають виконавців, перевіряють якість та терміни, звітують тощо - класичне управління проектами. Саме компанія-управлінець РМО відповідає за дотриманн термінів, несе відповідальність за непорушення умов проектної угоди (наприклад у випадку кредитної угоди з ЄБРР), або умов програми (у випадку коштів міського бюджету).

Компанія, що надає послуги РМО, отримує бюджет на рік - місто підписує контракт і передає відповідальність та ризики на цю компанію. Це коштує, і коштує дорого. Водночас пошук людей-менеджерів проектів стає головним болем виконавця, місто не несе ризиків за невиконання проектів чи програм, і місто не зв'язано проблемою неможливості залучити таланти до управління проектами. Переважно за РМО б'ються великі консалтінгові компанії - PWC, KPMG, Ernst&Young, Deloitte. Саме вони можуть вишколити виконавців, мають досвід в інших країнах. І ось вам додаткові кваліфіковані високооплачувані (якщо і такі, що витягують всі соки з людини) робочі місця у Львові.

РМО обирається на певний тривалий термін - 3-5 років, для того щоб забезпечити інтерес компанії-оператора (не можливо знайти добротного менеджера проекту на 3 місяці). Така компанія вже не може претендувати на будь-яку роль у безпосередньо проектах (конфлікт інтересів) - що відповідно стримує компанії - примушує їх подумати пару разів перед тим як брати цей проект на себе. Кожного циклу проводиться зовнішній незалежний аудит роботи компанії.

Переваги - окрім вищезгаданих, це дозволяє працівникам міської ради більше часу проводити над продуманням новим проектів, розробкою нових програм, проговоренням інфраструктурних змін з громадскістю. Міська рада починає працювати як орган управління, а не орган затикання дірок.

Марафон у Львові

Чому у Львові немає марафону або навіть декілька марафонів протягом року (весінній, літній, осінній)? Марафони (або пів-марафони) притягують тисячі учасників, з міста та поза, місцевих та туристів, створюють доброзичливу атмосферу в місті, є нагодою для сімейного відпочинку (батьки та діти беруть участь пліч-о-пліч), нагодою допомогти добрій справі (учасники часто збирають кошти для громадських організацій, на вирішення соціальних проблем перед марафоном) і зрештою слугують пропаганді здорового образу життя.

Організація марафону вимагає кропіткої роботи оргкомітету (часто окремої НУО) протягом цілого року. Місто має долучитись фінансово, орг комітет - знайти спонсорів (банки, виробники води, енергетичних напоїв, спортивні бренди люблять спонсорувати марафони) та волонтерів, організувати запис та оплату (участь у марафонах зазвичай платна і завжди є більше бажаючих ніж місць). ДАІ має перекрити вулиці, міліція, швидка і т.д. - скоординувати зусилля. Цим не тренування перед Євро-2012?

Львів хоче розвивати туризм? Чому забули про спорт? Що є більш видовищним та масовим за спорт?

Львівські бренди і підвищення компетенцій

Львів як місто має добротний туристичний бренд і поступово підвищує його значення. А що з брендом Львова економічним, промисловим та товарним? Львівська Торгово-промислова Палата проводить не один рік конкурс Обличчя Міста, але якщо судити за більшістю переможців, бо обличчя у Львова - криве і застаріле. Сайти промислових підприємств не надихають, за умови зо вони взагалі є, бренди виглядають мляво. І це у місті, яке є експортером ІТ рішень за кордон та креативщиків до найбільших українських креативних та маркетингових агенств. У центральних кнайпах можна побачити достатньо молоді за лептопами, а деякі львівські дизайнери роблять справді добротні та унікальні сайти.

Причиною значною мірою є відсутність компетенцій працівників, менеджерів та власників промислових підприємств та компаній "реальної" (не віртуальної) економіки. Звідки пересічний промиловець має знати про бренди, візуальні стилі, маркетингові кампанії тощо? Великі українські компанії, що базуються в Києві, мали достатньо кваліфікованих кадрів для розуміння цього. Середні та малі львівські цього не осягли. А курсів, де керівник промислового підприємства, якому за 50, міг би спокійно і без сорому дізнатись про ці речі - немає як факту. Зверхність молодих креативщиків часто вражає і відштовхує. Місто від цього втрачає - львівські бренди не створюються або не стають сильнішими на укр або міжнародних ринках, не створюжться додана вартість.

Чому не спробувати таке рішення:

• Програма "Львівський Бренд", яка включає розробку (або відродження) тавра "Львівський Бренд" - можливість таврування продукції спеціальним знаком
• Підприємства, які залучатимуться до програми, отримують субсидію на програму просування власного бренду (невелику, 20-30 тис.) але за певних умов
• Умова 1 - проходження усіма ключовими менеджерами програми вивчення маркетингу (що ключатиме брендінг, нові медія, Інтернет присутність і т.д.). Програма має вестись незалежною організацією (бажано не львівською), бажано спільно європейськими та українськими фахівцями та передбачати тестування та іспити наприкінці програми.
• Умова 2 - кожне підприємство повинна користатись послугами закріпленого косультанта безкоштовного для підприємства) - можливість закріпити за керівниками власного вчителя, якого можна не сором'ячись питати про речі, пов'язані з брендінгом та просуванням.
  
• Умова 3 - підприємства зобов'язані підтримувати програму брендінгу протягом 3 років, інакше - повернення судсидії та відшкодування повної вартості курсів.
  
• Умова 4 - підприємства повинні виробляти продукцію та сплачувати податки у Львові та мати належний юридичний статус (не-ФОП).
  
• Програма має бути розрахована на 5 років з цільовими показниками та системою оцінки ефективності (зокрема зростання частки на ринку учасників програми, додаткові податкові надходження до бюджету, нові робочі місця і т.д.)
  

Стандарти ремонтів

Добре, що ремонти у Львові відбуваються - ремонти доріг, ремонти освітлення, ремонти будинків тощо. Але як відбуваються ремонти? Рівна дорога - роздерті розкопані узбіччя, нова лампочка - а вулиці все одно не видно, нова фарба на фасаді - а знизу грибок і т.п. Наявність інформаційного табло про об'єкт ремонту пересічному львів'янину не дозволить зробити висновок - чи достатньо цих грошей для повноцінного ремонту, і взагалі, що таке повноцінний ремонт дороги чи будинку. Можливо місто просто закопує гроші - а наступного року прорве трубу під новою дорогою, про яку забули, або лампочка знову перегорить. Відсутність інформації про рівень ремонту та стандартів, які визначають цей рівень, спотворюють думку львів'ян (або дезінформують) про ремонти, що відбуваються у місті.

Що можна зробити:

1. Визначити ти прописати комплексні стандарти ремонтів різних об'єктів міської інфраструктури - різних рівнів. Наприклад, "найкращий ремонт дороги" - це заміна інженерних комунікацій під дорогою, оздоблення узбіч велодоріжками, повне оновлення стовпів освітлення, озеленення газонів, закладена бетонна подушка та шар нового асфальту не менше 10 см. "Належний ремонт дороги", "косметичний ремонт дороги" і т.д. До визначення стандартів залучити не лише дорожників, а комплексно - усіх, хто користується даним об'єктом (ті самі громадські організації). Розглядати ремонт комплексно - з територією навколо, над і під об'єктом, його станом вчора (історія), сьогодні (факт) та у майбутньому (довготривалість). Фахові організації будуть казати, що такі стандарти існують на рівні держави і нормативних актів - безперечно, але ніхто не заперечує можливість ці стандарти змінювати і працювати над їх вдосконаленням, особливо коли діючі норми приймались часто за іншої держави, за непрозорих умов і певно одними інженерами (без дизайнерів та урбаністів).
   
2. Зробити гео-мапу таких об'єктів у Львові (накладену на ту саму Google Map), із вказанням рівня необхідних робіт та приблизною кошторисною вартістю цих робіт. Населення міста повинно звикати до думки, що інфраструктура коштує, і коштує багато, якщо робити її належним чином. На мапі кожен об'єкт позничити фактичним рівнем його стану, і які елементи робіт виконані чи коли планується виконання. Така собі мапа амортизації інфраструктури та інфраструктурних потреб міста.
   
3. Під час виконання фактичних робіт вказувати (на інформаційних табло поруч з об'єктом, на ґео-мапі та в інформ повідомленнях) який рівень ремонту виконується - "найкращий", "належний" чи "косметичний".

Маючи таку систему, визнаємо, що за відносно невеликі кошти не можна розраховувати на справді якісний ремонт, побачимо чи відповідають витрачені кошти рівню якості робіт, і довідаємось скільки насправді містові потрібно коштів щоб довести інфраструктуру до ідеального стану і що значить ідеальний стан (розширити уявлення, які мають лівів'яни про якість).

Соціальний фонд прямого інвестування у потреби інфраструктури галузі культури

У Львові бракує певних елементів інфраструктури у галузі культури, наприклад немає кінотеатрів, які б показували українське (і не лише) авторське кіно (причому у найзручніший час для відвідувачів), немає сучасного виставкого центру неподалік центру із зручним доїздом, мистецьких центрів із врахуванням потреб розвитку молодого львівського мистецтва, немає продакшн-студій для митців і т.д.

Проблема у тім, що з точку зору бізнесу подібні проекти є неприбутковими, точніше збитковими, а ще точніше, вони не мають тої рентабельності, яку можуть забезпечити інші сфери вкладення коштів (насправді такі проекти є рентабельними але не приносять над прибутків, до яких звикли у Львові місцеві бізнесмени). Відповідно страждає місто, не з'являються нові робочі міста, не виникають нові галузі, потенційно високорентабельні, через брак інфраструктури у галузі культури.

Рішення - створити соціальний фонд прямого інвестування (СФПІ), де місто накриклад вкладає 250 млн грн у статутний фонд (наприклад позичивши під невеликі відсотки у Європейського Інвестиційного Банку, заохочує (або вимагає) від комерційних банків увійти до складу інвесторів на паритетних засадах (5 банків по 50 млн грн). На конкурсній основі відбірається компанія з управління фондом, а ще краща - консорціум української та іноземної компанії з досвідом управління СФПІ (наприклад французькі). Фонд надаватиме фінансування комерційним проектам у галузі культурної інфраструктури за умови забезпечення соціальних потреб міста та за умови спів-фінансування приватним капіталом (не менше 50%). Фонд не надаватиме позики, а входитиме як співвласник до статутних фондів новостворених компаній на довготривалий строк. Управлінська компанія має забезпечити виконання бізнес плану, забезпечити цільовий прибуток місту та банкам-пайовим учасникам фонду тощо. СФПІ може наприклад продати певну частку у проекті іншому комерційному фонду за 2-3 роки після виходу на планову рентабельність (стратенія виходу).

У чому вигода для міста - можливість стимулювати розвиток інфраструктури галузі культури, створити нові робочі місця / платників податків, підвищити туристичинй потенціал Львова і т.д. Для банків - менше ризиків, оскільки СФПІ дозволить зменшити ризики за рахунок участі інших учасників. Для позичальників (бізнесменів) - можливість доступу до суттєво дешевшого капіталу, наявність партнера та гарантований інтерес міста у створенні попиту на таку культурну інфраструктуру. Вигода для українського фонду - накопичення досвіду роботи з СФПІ та можливість розширити бізнес на інші міста України.

У Львові і поза Львовом достатньо приватних компаній, які готові вкладати у цікаві інфраструктурні проекти, але не готові робити це самостійно, нести увесь ризик. СФПІ дозволить за рахунок початкової інвестиції міста підняти ще два рази стільки на потреби культури. Зважаючи на розголос, якого набуде така структура, знаковість проектів для міста, імовірність розпорошення фондів є малою - преса та населення помітять. І лише місто, як структура публічного права, має право подати такий проект на розгляд ЄІБ для отримання початкового фінансування. Зрозуміло, що ані місцеві бізнесмени, ані комерційні банки, не почнуть процес створення СФПІ. Ініціатива має бути за містом.

Місце для ковзанки

За Ветеритарною Академією, на вул. Тершаківців, є водойма, яка колись була штучним озером для потреб Ветеритарної. Чому не віддавати на зиму цю водойму для створення ще однією ковзанки у Львові? Це дозволило б покращити освітлення, створити пару робочих місць, і подарувати купу задоволення дітлахам району. Я гості міста, які відпочивають у готелі Європейський, бачили б з вікон дещо краще, ніж темряву чорної діри навпроти. Зрозуміло, що керівництво Ветеритарної Академії знайде тисячу причин, чому сказати "ні", або тисячі перепон, але і їх можна добити. Для здорового ґлузду завжди є місце, навіть серед українського законодавства.

Використовувати вартість нерухомості

За декілька років вартість нерухомості зросла, криза або не криза, квартири, земля, нерухомість у Львові коштують сотні та тисячі євро за квадратний метр. Іпотека нарешті допомогла багатьом отримати власні квартири. Водночас за відсотком іпотеки Україна значно відстає від інших країн - тобто більшість квартир знаходяться у власності, без іпотечних зобов'язань.

Більшість таких квартир - це спадщина Радянського Союзу, - квартири, отримані від держави і приватизовані. Значна частка людей, які живуть у таких квартирах, або нарікають на малі зарплати та рівень життя, заважають створенню асоціацій співвласників багатоквартирних будинків або ставлять ще якісь вимоги до влади, громади, сусідів тощо. Проте такі люди - заможні, маючи нерухомість, в якій закрита значна вартість, і якою вони не хочуть або не можуть правильно розпоряджатися.

Квартири стали священною коровою, на які не можна зазіхати. Чому? Чому будинки мають ремонтуватися за копійки жеків, коли власники мають квартири вартістю у декілька десятків тисяч і не гривень? Чому є борги за тепло і воду? Чому молодь не може знайти грошей для початку власної справи, коли їхні діди і батьки мають квартири, будинки, дачі?

Що можна зробити
- Розробити фінансові механізми, за яким мешканці можуть отримувати фінансування для власних потреб, потреб утримання будинків тощо, за рахунок часткового і мінімального використання іпотечних механізмів, з покриттям ризиків страховими компаніями та за мінімальними відсотками
- Створити пул (групу) банків та фінансових установ, які матимуть доступ до страхування своїх ризиків містом за умови надання кращих умов для мешканців міста (дешевих кредитів для певних потреб - наприклад тих самих ремонтів будинків)
- Встановити жорсткий контроль над використанням інформації про можливості схеми, з метою уникнення шахрайства, особливо із людьми похилого віку; залучити соціальну службу до донесення інформації про можливості до цільової групи
- Створити механізм підтримки молодих підприємців - які отримували б кошти за рахунок застави часткової застави нерухомості родичами та допомогу від професійних організацій підтримки бізнесу (для супроводу ідей)

Для чого
- Дати можливість людям старшого віку мати кращий достаток, передавши частину виплат за іпотечним кредитом своїх спадкоємцям (дозволити людям старшого віку розкрити та використати частину вартості своєї нерухомості)
- Дати можливість мешканцям будинків провести капітальні ремонти, із внесками від всіх - і тих, хто має кошти, і тих, хто немає грошей але має нерухомість у такому будинку (за рахунок нової схеми)
- Дати можливість батькам та родичам підтримати підприємливі ідеї своїх дітей та родичів - за рахунок часткової застави нерухомості