Фінансовий механізм ремонту інженерних споруд

Львів - місто давне. Так само давніми є вулиці, каналізації, колектори, та інші інженерні споруди. Вулиці завалюються, вода - іржава, будинки тріскають і мешканці псують собі нерви. Проблеми занедбаних інженерних споруд минулого сторіччя за останні 50 років майже не вирішуються. Максимально - засипаються піском.

На капітальний ремонт потрібні неабияки кошти. Дуже великі кошти. Міський бюджет таких коштів немає і мати у найближчі 15-20 років не буде (хіба раптом у місті зявляться величезні інвестори із бажанням платити податки). Довгі кошти можна позичати на фінансових ринках, проте віддавати їх так само доведеться довго, і значно більше ніж позичили.

Нерухомість у центрі міста коштує дорожче ніж деінде у місті. Проте занедбаність інженерних споруд знижує цю потенційну вартість - значно простіше жити у новому районі та будинку і не турбуватись про іржаву воду або про те, що вулиця навпроти будинку може завалитися у будь-який момент. Капітальний ремонт інженерних споруд є вигідним мешканцям, бо вартість їхнього житла зростатиме разом із підвищенням якості життя. За це варто заплатити на 10-20 гривень більше квартплати. Проте історя привчила львівян не довіряти обіцянкам. Спочатку потрібно зробити обіцяне - лише потім мешканці погодяться трохи за це доплатити. Замкнене коло.

Але можна знайти рішення, - складне але яке потенційно зможе вирішити столітню проблему:

1. На конкурсі обрати компанію, або консорціум, із репутацією та досвідом, на проведення аналізу економічних потреб ремонту інженерних споруд на певній ділянці у старому місті. Мета - визначити що саме потрібно зробити, щоб інженерна інфраструктура працювала справно пару століть, до дрібниць. (технічне обгрунтування). Цей етап оплачується міським бюджетом.

2. На конкурсі обрати компанію або консорціум для проведення фінансової оцінки проведення робіт та можливостей фінансування, враховуючи потенційні запозичення на внутрішніх/зовнішніх ринках, кошти міжнародних банків, а також внесок населення даної ділянки. Цей етап оплачується міським бюджетом.

3. Відібрати компанію або консорціум із компаній, які надають послуги юридичні та у сфері комунікацій, з метою визначення договору між міською владою та мешканцями даного району/ділянки. Організувати комунікаційну кампанію, розгорнути діалог з мешканцями з метою пояснення чому якісний та дорогий капітальний ремонт є їм вигідним і чому і коли за нього можна доплатити. Організувати референдум, де мешканці саме цього району мають погодитись із одним із запропонованих варіантів оплати ремонту ПІСЛЯ його завершення та за умови певної якості та гарантій.

4. Задіяти план зовнішніх запозичень, відбору генеральних підрядників, управлінцев проектів, їх виконавців та інше - за існуючою напрацьованою методологією.

У чому перевага такого плану? Бо якщо 500 квартир погодяться щомісяця доплачувати 15грн протягом скажімо 10 років, це вже як мінімум 750.000грн. під які можна взяти кредит під низькі відсотки містові. Продумати інші деталі (скажімо зменшення аварійних робіт) - і це вже реально прибутковий проект і для міста, і для мешканців, і для інвестора. Але має бути згода мешканців, партнерство між ратушею та мешканцями, бо інвестори не даватимуть кошти виключно під заставу поточних доходів міського бюджету, і зрештою є інші речі, для яких потрібно брати кредити. І на жаль у наступні 15-20 років до Львова не будуть надходити дотації з Євросоюзу або субвенції із держбюджету, принаймні не у тих обсягах, що потрібні. Без залучення творчих фінансових механізмів сторічні проблеми не вирішити.